Мій друг дуже шкодує, що вибрав цю професію…

В студентські роки я познайомився з своїм другом. Ми вчилися в політехнічному університеті в одній групі. Я був дуже легковажний, закінчив універ абияк, та й працювати за спеціальністю не пішов. В принципі, я непогано влаштувався і ні про що не шкодував.

Зате друг мій пішов в науку, закінчив аспірантуру і почав працювати викладачем. І ось пізно вночі бачу я, що друг онлайн і вирішив написати йому повідомлення:

– Привіт як ти? Завтра перші іспити приймаєш? Хвилююче?

– Привіт, так, хвилююче, – приходить суха відповідь.

– Здорово, напевно, опинитися “по той бік”. Пам’ятаю, як були студентами, хвилювалися, ночами не спали, вчили, шпори робили … А тепер: костюмчик надів, галстук зав’язав і пішов студентів валити. А потім фуршет на кафедрі.

І тут він зривається:

– Серйозно ?! Так я вже цілу добу розгрібаю ці тупі білети. Я ні фіга не розумію !!! Взагалі дивно, як я цю маячню свого часу здав. Вже очі злипаються, а я все ще зубрю!

– А навіщо ти білети-то вчиш? Ти ж іспити приймаєш, а не здаєш.

– А як я, по-твоєму, зрозумію, правильно мені відповідають чи ні ?!