Мій день народження ми відзначали на кухні, бо “ну грошей зайвих немає”, а день народження чоловіка буде у ресторані, хоча з грошима взагалі нічого не змінилося

Після нещодавньої розмови з чоловіком я почуваюся в нашій сімʼї чи то прислугою, чи то бідною родичкою. Мені майже прямим текстом було заявлено, що на мені можна економити.

Ми зараз накопичуємо на квартиру, і накопичення йдуть дуже повільно, бо нам ще й винаймати житло доводиться. Щоб відкласти якомога більше доводиться сильно економити.

Я до питання економії підходжу відповідально. Про походи до салонів я вже забула. Манікюр і педикюр роблю собі сама вдома, а на стрижку та фарбування ходжу як модель до учнів перукарів. У мене купа карток знижок, я знаю, де купити подешевше одяг. Щоб заощаджувати на їжі, я складаю меню на тиждень і купую лише потрібні продукти.

А що робити? Намагаюся якось крутитися, тому що економія – це добре, але жити хочеться. І я думала, що чоловік мене підтримує у цьому починанні.

Мій день народження ми відзначали вдома. Я накрила скромний стіл, прийшли найближчі – наші з чоловіком батьки та пара моїх подруг.

Мені подарували гроші, які майже повністю відбили організоване мною гуляння. Скромно, натомість і задоволення отримали, і вийшло вигідно.

Я думала, що чоловік піде таким же шляхом, і свій день народження відзначить так само скромно в колі рідних і близьких за затишніми домашніми посиденьками. Але чоловік вирішив, що коли йому виповнюється тридцять п’ять років, то треба з цього приводу закотити свято. Він хоче зняти ресторан, де збере всю рідню та друзів.

А “вся рідня” у чоловіка це чоловік п’ятнадцять. Там усілякі тітоньки, дядечки, племінники та інша сьома вода на киселі. Та друзів десяток-другий набереться. Це вже застілля серйозне, в ресторані це стане таку копійчину, що ми свій бюджет потім ще дуже довго по шматочках збиратимемо.

Я спочатку думала, що чоловік жартує з приводу ресторану і таке широке гуляння, але він заявив, що не кожен рік у нього ювілей, тому він хоче його відзначити так, щоб запам’яталося. Так можна і не в ресторані відзначати, щоби запам’яталося. Але чоловік уперся, хочеться йому в ресторані і все, хоч трісни.

Я навіть образилася. Запитую, а чого мій день народження на кухні відзначали? Я теж хотіла б гарне вбрання, піраміду з шампанським.

Чоловік пом’явся, потім заявив, що у нас із грошима тоді було погано. Ну так, а зараз добре раптово стало. Тільки я про це не знаю.

Чоловік надувся і заявив, що хоче відзначити у ресторані, а там хоч трава не рости. А мені прикро. Чому я думаю про сімейний бюджет, а чоловік ні?