Мій чоловік старший за мою маму, але я ні про що не шкодую

Нещодавно ми відсвяткували 5 років нашого сімейного життя. Дехто дивиться на мене з презирством, подруги мене жаліють, але я знала, на що йду. Не можу сказати, що я нещасна в шлюбі, але це був мій свідомий вибір і я вважаю, що все зробила правильно.

Коли я виходила заміж, то була на 5 курсі медичного університету. Мені було 23 роки, а йому 48. Він на два роки старший за мою маму. Він красиво залицявся, говорив правильні слова, піклувався про мене. Не довго думаючи, я зважилася прийняти його пропозицію, попри різницю у віці у 25 років.

Звісно, я тоді роздумувала і переживала. Чесно скажу, були деякі моменти, які підштовхнули мене на цей крок.

Ми з матір’ю жили одні. Батько нас покинув, коли мені навіть і року не було. Мама так і не вийшла заміж вдруге, вона тягла все на собі. У фінансовому плані ми не голодували, але жили дуже скромно. А в той рік мамин рідний брат захворів і мама продала нашу квартиру, щоб зібрати грошей на його лікування.

Брат поправився, а ми залишилися без грошей і без квартири. Практично на вулиці.

Я сильно переживала через це, мені було страшно за своє майбутнє, а тут з’явився залицяльник. Він готовий був вирішити всі мої фінансові труднощі. Обіцяв, що я не буду ні в чому мати потреби. Я погодилася. Повірте, краще жити в достатку.

Як тільки ми одружилися, він купив мамі однокімнатну квартиру в центрі. Щомісяця перераховує їй кошти на проживання. Я спокійна за її життя.

За ці 5 років шлюбу, він жодного разу мене не дорікнув ні в чому. А я в знак подяки за це, намагаюся бути йому хорошою дружиною. Вдома завжди прибрано, їжа готова, зі свекрухою ми в теплих відносинах, я її дуже поважаю за те, якого сина вона виховала.

У нас народилися двоє прекрасних дітей: дівчинка і хлопчик. Щороку ми всією сім’єю їздимо на відпочинок за кордон. В цьому році на честь отримання диплома, нарешті я закінчила медичний, чоловік подарував мені машину.

Чи люблю я його?  Ні, скоріше дуже поважаю.

Звісно, є деякі незручні моменти. Іноді, коли ми разом йдемо по магазинах, нас приймають за батька і доньку. Мої подруги жартома запитують: “Як там твій татко, відпустить тебе гуляти?”  Він дуже мене ревнує. Тому гуляння з подругами для мене рідкість, а в іншому все нормально.