Мені дуже шкода свекруху, яка вважає мене причиною своїх проблем

Я народилася у маленькому селі. Крім мене у батьків була моя старша сестра, яка після закінчення школи виїхала в Польщу на роботу і залишилась там жити. Я була не надто охочою до навчання, зате була дуже енергійною дівчиною.

Заміж я вийшла дуже рано, через тиждень після того, як мені виповнилось 16 років. Про таких кажуть,  догулялась. З Миколою ми розписались, пред’явивши довідку про мою вагітність. Інна Сергіївна, моя свекруха, не надто раділа нашому одруженню, я їй явно не подобалась.

Мені пощастило, що Микола був старший за мене на шість років і ще до нашого весілля він знайшов роботу на великому заводі в обласному центрі, куди ми відразу поїхали. Завод надав нам кімнату в гуртожитку, а потім нам вдалось накопичити на двокімнатну квартиру.

Я обожнюю шити, а тому стала потроху брати замовлення і працювати вдома. Посаджу дочку в манеж, а сама працюю. Дуже зручно. Вона сидить вежі з кубиків будує, а я на швейній машинці працюю. Живемо собі нікому не заважаємо, крім, як ви здогадалися, Інни Сергіївни.

Моїй свекрусі не давав спокою той факт, що її син кожен день на завод працювати ходить, а я вдома сиджу і в стелю плюю. А нічого, що я примудрялася і з дитиною водитися, і ще пристойно заробити?

Приїде свекруха в гості, привезе з села повні сумки й поки гостює у нас кілька днів, як папуга повторює, що вона нас годує. А я, якщо відверто, викинула б її гостинці й не пошкодувала б. На ринку я познайомилася і з м’ясником, і з жінкою, що молочку класну привозить, так, що ми не страждали від нестачі смачних продуктів. Микола добре готує, тому бере на себе функцію кухаря і готує з маминих продуктів, поки вона у нас, а я намагаюся частіше і довше з донькою на вулиці гуляти, щоб менше Інну Сергіївну слухати.

Через десять років спільного життя народили ми ще собі сина. І тут свекруха вирішила до нас в місто переїжджати. Набридло їй в селі господарство тримати та грубку топити, хоче в місті біля теплої батареї сидіти та в гарячій ванні плавати. Мені стало погано. Хоч вона буде не з нами жити, але ходити до нас буде часто. Микола допоміг купити мамі невелику квартирку якомога далі від нашого будинку і взяв на себе функцію дипломата. Моє спокій для нього дуже важливий.

Трапилось нещастя. Інна Сергіївна зламала  стегно і стала лежачою. Я мало не завила, але чоловік мене заспокоїв. Ми найняли жінку, яка б доглядала її вранці та ввечері, а чоловік з сином приносять свіжу їжу по черзі раз в день. Я готую. Інна Сергіївна любить булочки, якщо не приносимо, то кричить на весь під’їзд, що ми її голодом моримо.

За час, поки вона лежала, то так розповніла, що, коли лікар дозволив вставати, просто не захотіла, важко. Так і лежить. Помили, нагодували, телевізор цілодобово не вимикається вже кілька років.

По-людськи мені її шкода, але характер у свекрухи ще гіршим став. Подзвонить мені по телефону і кричить, кричить ніби це я в її інвалідності винна. Хто ж іще? А я покладу телефон на тумбочку і займаюся своїми справами, нехай думаю висловиться і заспокоїться.