Мене вже півроку виживає з нашої квартири мій рідний брат і його молода дружина. Навіть більшою мірою це стосується його дружини, тому що саме з її подання все й почалося

Нам із братом від батьків дісталася двохкімнатна квартира. Ні мами, ні тата, ні інших родичів у нас не лишилося. Тільки я і брат, і то, брата мені все важче вважати рідним.

Йому тридцять років, мені двадцять. Я поки що навчаюсь в університеті та підробляю, щоб оплачувати свої витрати.

Мами не стало, коли я тільки вступила до університету. Вступала я на бюджет, тож за навчання платити не треба. А ось на їжу, мою частину комуналки та інші витрати гроші були потрібні. Брат тоді сам незадовго до смерті мами переїхав до нас, бо втратив роботу і ніяк не міг знайти нове місце.

Коли мами не стало, брат на роботу влаштувався, але висіти у нього на шиї мені не хотілося. Ми не настільки близькі, щоб я спокійно брала гроші.

Після того, як ми стали власниками квартири, у нас з ним відбулася розмова щодо подальшого спільного проживання.

Брат сказав, що поки я навчаюсь, то ми живемо разом. Брат збирає на іпотеку, я сама себе забезпечую, на комуналку скидаємося, на продукти теж.

А після випуску знаходжу нормальну роботу, беру кредит і викупляю у брата його частку. Він же братиме іпотеку і буду створювати сімʼю на новому місці.

Мене такий варіант влаштував цілком і повністю. Зараз я б не потягнула ні іпотеку, ні кредит, ні оренду нормального житла.

Три роки ми з братом жили спокійно, якщо не брати до уваги сварку з приводу черговості виносу сміття та брудного посуду в раковині. А потім брат одружився.

Свою дружину він привів до нашої спільної квартири, сказавши, що знімати зараз незручно, йому треба збирати на іпотеку. Я не заперечувала. Мене все одно майже не було вдома, а коли й бувало, то я хіба що спала.

Але в дружини брата були свої погляди на життя. Вона мені заявила, що в курсі нашої з братом домовленості, і її це не влаштовує.

– Чому це я мушу щось шукати, іпотеку платити? Ти молодша і сам, ось і давай. А братові треба вже зараз сім’ю будувати та дітьми обзаводитися.

В принципі мене влаштував би і цей варіант. Нехай брат викуповує мою частку, а я візьму іпотеку. Різниці ніякої, якщо так подумати. Що так кредит, що так кредит.

Але робити це зараз у мене не було можливості. Навчання не давало мені нормально працювати. Тільки братову дружину це не хвилювало.

– Перводься на заочне, йди працювати. Чому ми через тебе маємо терпіти незручності?

Я вперлася, що поки не відучусь, нікуди з місця не рушу. На що братова дружина заявила, що це ми ще подивимося. І почала методично мене виживати з мого ж дому.

То перед іспитами, коли мені треба готуватися, вечірку влаштує, то вдома мене закриє без ключів. Вранці почала займати ванну на цілу годину, ні в туалет сходити, ні вмитися нормально. Влаштовує різні дрібні капості і робить моє проживання нестерпним.

– Не подобається? Живи окремо!

Брат, з яким раніше проблем не було, підтакував дружині у всьому. Про нашу угоду він уже забув і повторював слова дружини – йому настав час будувати свою сім’ю і мої проблеми його не хвилюють.

Я не хочу кидати університет, хочу нормально довчитися, а потім уже йти працювати та займатися житлом. Але дружині брата, а значить і йому теж, треба терміново витурити мене з квартири.

Так просто я не здамся. Боротимуся до останнього. Мені вже не страшно зіпсувати з ними стосунки. Мені треба протриматися ще рік, а потім я поїду і викреслю цих людей зі свого життя.