Мене теща поїдом їсть, репетує не перестаючи, а іншому зятю найкращий шматок підкладає і стопочку підносить

Моя дружина Ольга має сестру Марину. У них обох, відповідно, є мати Наталія Олександрівна. Ну моя теща. І так сталося, що я живу з нею під одним дахом.

Якось, незабаром після нашого весілля, вона серйозно захворіла, і ми з дружиною на якийсь час переїхали до неї в приватний будинок зі орендованої квартири. А потім так там і лишилися.

Вже десять років я живу з тещею – єдиний чоловік у домі, на мені лежить величезна відповідальність. Тут щось відремонтувати, там якусь дошку прибити.

Здавалося б, що я поганого роблю? Навпаки, намагаюся не засмучувати ні дружину, ні її матусю… Але Наталя Олександрівна, здається, з кожним днем ​​ненавидить мене дедалі сильніше.

Вона й раніше мене не жалувала. Хоч вечерею після роботи годувала, на тому спасибі. Не лаялася, знову ж таки, на рівному місці. Тепер же репетує, як тільки я переступаю поріг, приїхавши додому зі зміни на заводі. Прикро, знаєте!

Кілька років тому Маринка, сестра моєї дружини, також вийшла заміж. Максим, її чоловік – цілком нормальний чоловік. Якийсь дрібний підприємець, при грошах, упевнений у собі, весь такий модний та ошатний.

Теща навколо нього почала пурхати метеликом прямо з дня знайомства, тобто ще задовго до весілля.

Вони з Мариною приходять у гості, а Наталя Олександрівна, хоч би як себе почувала, підскакує з улюбленого дивана і починає посилено готувати.  Гості сідають за стіл, а вона Максу і чарку піднесе, і найкращий шматочок покладе, і похвалить. А на мене при цьому кидає злісні погляди на межі з ненавистю.

І так щоразу вже багато років. Причому за роки спільного життя Марини з Максом ставлення тещі до нього не змінилося. Мене до цього терміну вона вже давно поїдом почала, а його, здається, ще більше полюбила. Вирішив я поговорити зі свояком. Може секрет якийсь є?

– Максе, слухай-но, – спитав я, коли він вкотре приїхав у гості з Мариною, – як ти до себе тещу розташував? Вона ж у тобі душі не чує, як до сина рідного ставиться. А мене мало не штовхає.

– Хм, дивно… Я й не помічав, що вона якось по-особливому ставиться до мене.

– Тобі найкращий шматочок підкладає, а мені ляща дає. Я не заздрю, ти не подумай… просто зрозуміти хочу, за що вона мене так не злюбила. Чому така різниця?

– Ти з нею прямо на цю тему поговори. Я серйозно, – Макс ляснув мене по плечу. – І, швидше за все, вона із задоволенням про мотиви своєї поведінки розповість. Її це саму гризе, до ворожки не ходи!

Дільна порада. Але для відвертої розмови з Наталією Олександрівною мені довелося шукати момент. Адже вона на мене злилася майже безперервно, а для подібних розмов треба хоч трохи хорошого настрою.

Два тижні чекав, відстежував «духовний» стан тещі. І нарешті дочекався – зайшов на кухню після роботи, а вона на мене не загарчала і не закричала, а щодо добродушно запропонувала повечеряти.

«Пора», – вирішив я і почав обсипати Олександрівну питаннями.

– От скажи, – почав я невпевнено, – чому ти так до мене ставишся? Спокійно не живеться? Чи обов’язково на мене верещати вранці та ввечері?

– Як заслуговуєш, так себе і веду, – відповіла теща, намагаючись не дивитись у мій бік.

– І чим же я таке заслужив? Ось, наприклад, Максим… такий самий, як і я. Ну гаразд, багатший. Але чим він кращий? Чому мене поїдеш їж, а його обходжуєш?!

– Ну і спитав! Ясна річ, ти мені набрид, а він ні. Ми ж із тобою під одним дахом живемо. А Макс до мене приїжджає раз на місяць, та й то на кілька годин.

З’ясувалося, що причина такого стосунку з боку тещі винятково у тому, що вона від мене втомилася!

За стільки років під одним дахом я набив їй оскомину, і вона по-іншому зі мною розмовляти не може. А я думав, там якісь психологічні проблеми, глибинні смисли… І це після того, що я для неї зробив!

Того ж вечора поговорив з дружиною. Сказав, що нам із нею треба терміново тікати від Наталі Олександрівни. Пояснив усе, розклав по поличках. А Ольга заявила, що від своєї мами нікуди не поїде. Мовляв, тут її рідна оселя, вона тут виросла і заради мене не збирається вирушати на черговий зйомний клопівник.

Доведеться, мабуть, переїжджати одному. Так, це скінчиться розлученням. Як мінімум, скандалом. Але терпіти таку непошану з боку тещі, а тепер ще й дружини, не збираюся.

Добре, що проблем не буде – дітей немає, спільного майна не нажили. Потрібно тільки все ще раз зважити.