Мати залишала малюків одних, тікаючи на побачення до чергового кавалера
Трирічний Максим і дворічний Дімка жили з мамо в селі. Тата вони ніколи не бачили.
Втім і матір теж бачили нечасто – жінка залишала синів одних, тікаючи на побаченнядо чергового кавалера. Якось раз сусідка помітила, що аж надто довго не видно біля будинку матусі і зателефонувала в поліцію.
На виклик приїхала група, в складі якої, крім співробітника у справах неповнолітніх, був і прапорщик поліції Сергій Шараухов, колишній омоновець, чотири рази побував в гарячих точках.
– Коли ми зайшли в будинок, серце стислося, – згадує Сергій. – Я бачив багато чого, але щоб таке і в наші дні! У будиночку вибито вікно, яке трирічний Максим затикав речами, щоб не дуло. Адже на дворі березень! Ні подушок, ні штор, ні продуктів.
Старший з хлопчиків, Максимка, економив єдину булку, яка у них з братом була: давав Дімі трохи погризти хлібця, а потім ховав буханку – не знав, скільки їм доведеться ще сидіти одним.
Щоб зігріти братика, загорнув його в матраци. У мене в голові відразу промайнуло – «заберу їх», а вголос запитав: «Поїдете до мене?»
Але вони тоді злякалися. І тут Максимка, почувши розповідь, як закричить: «Тату, і як я тебе відразу не впізнав-то? !!»
– У мене по руках біжать мурашки і сльози навертаються … тут неможливо залишитися байдужим … – досі хвилюючись, затинається Сергій.
Виявилося, що брати просиділи в холодній хаті шість днів. Якби не пильність сусідки, невідомо, чи врятували б їх. Хлопчаків відразу відвезли в лікарню: підлікувати, відмити і, звичайно, нагодувати.
Сергій же подзвонив дружині Олені і захлинаючись розповів про знахідку. На ранок вони вже разом поїхали провідати хлопчаків в лікарню, набравши фруктів та іграшок ..
– Я відразу зрозуміла, що це серйозно, як тільки Сергій зателефонував, – каже Олена. – Нашому маленькому синові тоді тільки рік виповнився. (А ще у Олени було три дочки від попереднього шлюбу). І, прийшовши додому, чоловік просто місця собі не знаходив. Сидить, мовчить, сам в своїх думках.
«Давай їх заберемо, Олено!» – це вже і не обговорювалося.
Подружжя відразу накупили дітлахам одягу, так як у них зовсім нічого не було. Лена з однорічною дитиною на руках обійшла всі кабінети і відстояла не одну чергу, щоб зібрати всі папірці на усиновлення.
Мамою і татом Сергія і Олену дітлахи стали називати ще в лікарні.
Зараз Максиму 5 років, Дімі – 4. Макс міркує як дорослий. У всьому копіює тата Сергія.
– Побачить квіточку, тут же зірве і несе мені, – сміється Олена. – Стільчик принесе і поставить поряд, щоб сіла і відпочила, піклується, щоб пообідала вчасно.
Каже: «Знаєш, мамо, я буду як наш тато. У мене буде велика сім’я, будинок і я ніколи не кину своїх дітей! »