Мама не хоче виходити на пенсію. Боїться, що їм з батьком не буде на що жити і дарувати онукам подарунки

Останні місяці я дуже переживаю за маму. Їй зараз шістдесят три роки, а вона все ніяк не може зважитися вийти на пенсію.

Формально мама вже давно її оформила, але досі продовжує працювати. Причому це не на півставки десь штани просиджуватимути. Вона працює у великій фірмі. Має керівну, відповідальну посаду.

Мама почала говорити, що вона піде на пенсію ще коли я народила старшу дочку.

– Ось ти на роботу з декрету вийдеш, а я на пенсію піду. Буду з онукою тобі допомагати. Завжди на підхваті. Це зручно! Тобі не доведеться на лікарняні ходити.

І зовсім не про те, що я так і не дочекалася обіцяної допомоги. У мене чудові діти. Гріх скаржитися! Хворіють рідко, слухняні. У нас чудова сімʼя, як з реклами майонезу.

Найбільше я переживаю за мамине здоров’я. Останні роки стало особливо помітно, що мамі все важче даються всі ці нерви.

Мама часто дратується через дрібниці, сіпається і навіть огризається. У неї і раніше був досить емоційний характер, зараз і зовсім вибуховий.

А кілька місяців тому я помітила, що у мами почали трястись руки. Коли вона хвилюється, щось емоційно розповідає, то руки наче дрібним тремтінням трусить.

Батьки завжди мали хороший дохід. Вони звикли щороку їздити на відпочинок та харчуються не продуктами по акціях, а беруть те, що дорожче та якісніше.

Коли я заводжу розмову про те, що можна вже час залишити роботу і дати собі відпочити, мама починає журитися, що на пенсію вони з батьком не виживуть.

Тато теж ще працює, але у нього це відбувається у вигляді підробітку. Він добре розуміється на електриці, тому бере приватні замовлення через знайомих і друзів. У цьому плані батько не перевантажує себе і працює за настроєм. По грошах виходить цілком гідно.

Але мама боїться, що якщо вона розрахується, то вони буквально пoмpуть з голоду у злиднях.

Я багато разів переконувала її у протилежному, але вона й слухати не хоче. Адже можна просто скоротити витрати на онуків!

Адже батьки витрачають якісь нечувані суми на наших дітей. Ми їх ніколи про це із чоловіком не просимо, але вони постійно купують онукам дорогі подарунки.

Так, наприклад, старшій дочці на останній день народження вони подарували непоганий ноутбук. З усіма наворотами. Така покупка більше підійшла б дорослій людині для роботи, але точно не дівчинці на дев’ять років.

Синові купили електросамокат! Ми їх про це не просили. Якби мене запитали, то я взагалі була б проти такого подарунка.

Те, що купується по дрібниці і зовсім не перерахувати. Щовихідних наших дітей обдаровують як на Новий рік!

На мене із сестрою таких грошей у дитинстві точно ніхто не витрачав. Але мама цим усе пояснює. Що дітям дати не змогла, то дам онукам.

Якщо прибрати всі ці непотрібні витрати, батьки і на пенсію зможуть жити гідно. Плюс ще татові підробітки. Та й ми з сестрою теж допомагатимемо.

Але мама і слухати не хоче. Минулого тижня вона брала два дні відгулів, щоб відлежатися. У неї тиск підстрибнув під двісті. Побула вдома з четверга до неділі, а у понеділок знову потяглася на роботу.

Я не знаю, як маму вмовити звільнитися. Мені страшно, що якщо з нею щось станеться, то в цьому буде й моя вина. Адже я не змогла переконати її зупинитися у цій нескінченній гонці за грошима та відпочити.