Машина змінила моє життя, забризгавши з калюжі

Я кілька років зустрічалася з хлопцем. Рік, як почали жити разом. І начебто спочатку було все добре.

Потім романтика закінчилася і почалось просте побутове життя. Я приходила додому з роботи, а він сидів за комп’ютером. Працював на дому віддалено, графік був досить вільний і половину дня Марк просто грав в танки. Повертаючись додому, я потрапляла на справжнісіньке звалище: брудні тарілки, шкурки від сосисок на столі І Марк, який грає в комп’ютер. Я мила посуд, прибирала на кухні, мила підлогу. У туалеті було накурено, недопалки валялися в унітазі. З дитинства не любила курців і чорт мене смикнув закохатися в Марка.

З кожним днем ​​я все більше втомлювалася від такого життя. На мої зауваження «коханий» не реагував. Потім почав кричати, що я вже дістала його пиляти і ніяк не міг зрозуміти, що мені потрібна допомога. Ну хоча б не смітити і підтримувати порядок. Кожен день, коли приходив час йти додому, на мене просто нападала зневіра і розчарування.

Був кінець вересня, коли я вирішила ввечері прогулятися до будинку пішки. Йти треба було близько п’яти зупинок, але неподалік був парк. Вийшовши з роботи, не поспішаючи я пішла по доріжці. На вулиці вже сутеніло, важкі свинцеві хмари обіцяли швидкий дощ, пахло вологою і осіннім листям. У навушниках грала улюблена музика. По дорозі я зайшла в кафетерій і взяла каву з собою. Такого розслаблення і спокою я вже давно не відчувала. Спочатку шлях повинен був зайняти всього півгодини, але було так добре, що я пішла далі і, в підсумку, прогуляла майже півтори години. На вулиці повністю стемніло.

Увійшовши в квартиру, я знову побачила привичну картину.

-Що це ти так пізно, я голодний, приготуй що-небудь. – кинув Марк через плече, дивлячись в монітор. Навіть голови не повернув.

-У холодильнику є їжа, йди розігрій собі, я в душ, – коротко відповіла я і пішла у ванну. У цей день мені не хотілося прибирати і готувати. Марк нічого не сказав. Просто мовчки поглядав весь вечір на мене. Але на наступний день я знову пішла гуляти після роботи.

Це стало для мене традицією, кожен день знаходячи новий маршрут. Так пройшов місяць. Я знову ожила. Я вже не вбивала себе домашньою роботою, стала стежити за собою. В середині жовтня випав перший сніг. Мокрий, він тут же танув, лягаючи величезними білими пластівцями.

В той день я була в новому пальто, стояла біля світлофора, як раптом  машина повертаючи потрапила колесом в яму. Величезна хвиля з бризок талого снігу з брудом облила мене по пояс. Машина тут же зупинилася за поворотом і звідти вискочив чоловік. Високий, добре одягнений, років на п’ять всього старше мене. -Дівчино, ви як? – підбіг він до мене, оглядаючи забрудненої пальто. Я лише сумно посміхалася. Чоловік представився Ігорем. Він посадив мене в машину, довіз до найближчого ТЦ. Там забрав моє пальто, віддав в хімчистку і ми пили каву, так легко з ним було говорити. Я дізналася, що він працює неподалік від мого офісу. По ньому було видно, як він акуратний. Коли пальто було повернуто, Ігор відвіз мене додому. Він попросив мій номер, щоб дізнатися чи не захворію я через його провину, от  я іпродиктувала.

Увійшовши додому, я знову побачила  байдужого Марка. Співаючи, зварила кави і довго сиділа біля вікна. Вранці, поки Марк спав, зібрала речі, написала записку і поїхала до мами. У через два дня подзвонив Ігор. З тим пір пройшло шість років, а ми кожен день живемо як в перший, в любові, в злагоді і чистоті.