– Мамо, навіщо ви хвора приїхали, невже вдома не могли посидіти?

З самого початку наших відносин у мого чоловіка досить нормальні відносини з моїми батьками. Звичайно, не ідеальні й теплі, але цілком собі нейтральні. Нам пощастило, що живемо ми окремо і  навіть в різних містах. Це просто подарунок долі, інакше металася б я між двох вогнів.

Після весілля я запропонувала називати їх «мама» і «тато», але чоловік категорично відмовився. Ні, так ні, не біда. Моїй свекрусі такий підхід теж не подобається. Вона вимагає називати її Ольга Іванівна, аргументуючи це словами: “У тебе є своя мама, а я тебе не виховувала, тому не достойна такого звання”. Я з нею погодилась і відносини в нас стали хорошими.

Однак, взимку стався дуже неприємний епізод. У Яни був День народження. Нашій доньці виповнилося 3 роки. Зранку прийшла свекруха, щоб допомогти мені приготувати все, а ближче до обіду до нас приїхали мої батьки. У мами виявився нежить і практично з порога вона попросила гарячий чай з малиною і парацетамол. За її словами, нездужання вона відчула з ранку, але списала його на безсонну ніч. Їхали вони 3 години й самопочуття продовжувало погіршуватися.

Сумнівів бути не могло: вірус або грип. Однак моя мама вперто це заперечувала, сказала, що переохолодилася напередодні, коли вони з батьком каталися на лижах. У підсумку, залишок дня вона провела в ліжку, вийшовши до святкового столу лише на пів години. На наступний день їй стало краще і через пару днів вони поїхали назад.

Яна злягла майже відразу ж після їхнього від’їзду: висока температура, з носа струмок, кашель. Приємного мало, але мені не звикати, вже давно лікую дочку по Комаровському. Але чоловік сильно переживав за неї та злився на тещу: навіщо, мовляв, хворий їхати до дитини? Логічні доводи діяли мало і ми посварилися.

Коли я ввечері зробила черговий дзвінок батькам, щоб розповісти про  самопочуття дитини, він підійшов і демонстративно голосно, ніби сам собі сказав: «Мамо, навіщо ви хвора приїхали, невже вдома не могли посидіти?»

В той момент я впала в ступор і поспішила закінчити розмову. Мама удала, що нічого не чула. Ображалася я на чоловіка довго. Свою провину він так і не визнав.