«Мамо, чому ти завжди просиш мене, у тебе і другий син є. Так, мені не шкода його»

Голос мами зрадницьки тремтів:

– Синку, ну як так можна? Адже це твій брат, та ще й молодший! Он ти вже своє життя повністю облаштував, а у нього все тільки починається. Що за дурні образи? Дитина вже місяць на свіжому повітрі не була … Приїжджай з нею, заодно і нам допоможеш.

– А що, Ваня допомогти не може? – не здавався старший син.

– У нього справи якісь, а тато зовсім старий став. Нічого не може осилити … – показно зітхнула мама.

– Я допомагати не буду! А якщо хочете, щоб допомагав, нехай Ванька більше зі своїми дружбанами не приїжджає. А то як гуляти, то завжди готовий, а як допомагати – бігом в кущі. – сказав Василь і поклав трубку. Чоловіка вже дістала ця ситуація, але ображена гордість брала своє.

Вася і Ваня росли абсолютно різними дітьми. Вася завжди намагався допомогти батькам, не просив грошей і  всього добивався сам. Іван, навпаки, звик жити на подачки. Його мало цікавило, де беруться гроші. Йому було цікавіше їх витратити.

Ваня скомандував, що хоче вчитися в місті. Поступив на платне відділення будівельного технікуму. За освіту, природно, довелося платити батькам. Єдиний плюс, в місті Іван зійшовся з якоюсь дівчиною. Батьки й гадки не мали, що за одна. Єдиною суттєвою перевагою майбутньої дружини була наявність двокімнатної квартири. Однак життя у молодих не склалося і через два роки Ваня повернувся в рідне селище.

Вася вважав, що дівчина просто видворила неробу зі своїх апартаментів, побачивши його справжнє ставлення до життя. Вдома Ваня особливо батькам не допомагав. Влаштувався на якусь мінімальну зарплату, щоб вдома не сидіти і моралі не слухати.

Вася тоді вже був давно одружений, виховував дочку Настю і взяв з дружиною двушку в кредит. Також, чоловік регулярно допомагав батькам. Він займав досить перспективну керівну посаду.

Звістка про покупку дачі батьками була сприйнята синами зовсім по-різному. Вася підтримав ідею і з радістю зголосився допомогти і матеріально, і фізично. Ваня, навпаки, сказав, що йому таке не треба і ноги його там не буде. Батьки особливо не засмутилися, адже старший син завжди допомагав, а від молодшого вони допомоги і не чекали.

І ось, коли будівництво було вже практично закінчено, а дача стала адекватно виглядати, Ваня різко змінив свою думку і почав активно приїжджати туди зі своїми друзями.

Хлопці завжди дуже активно проводили час: смажили шашлики, випивали, сварилися, залишаючи після себе купи сміття. Допомагати батькам Ваня навіть не збирався. А ті все сподівалися, що син схаменутися і створить сім’ю.

Але Васю такий розклад речей зовсім не влаштовував. Під час перебування молодшого брата на дачі він не міг там перебувати з родиною. Настя боялася дядька і його галасливої компанії, а дружина зовсім не горіла бажанням прибирати гори сміття після гостей Вані.

Дача вимагала догляду. Для вмілого господаря там завжди була робота і в саду, і в городі. Вася ніколи не приїжджав на дачу просто відпочити. Він горбатився з ранку до вечора, наводячи там порядки. Батьки дякували йому, але ніяк не залучали молодшого сина до мінімальної допомоги.

В один прекрасний день Вася таки не витримав. Він висловив все, що думає про цю ситуацію брату. Той тільки знизав плечима, а батьки стали на бік Вані, просячи Васю бути мудрим і поблажливим. Тоді чоловік пообіцяв, що більше він на цій дачі не з’явиться.

Місяць все було тихо і спокійно. А потім роботи на дачі стало настільки багато, що батьки реально не справлялися. Мама почала телефонувати Васі і всіма правдами-неправдами благати його допомогти. Чоловік тримав оборону до кінця. Аргументи на нього не діяли. Мама так і не поговорила з Іваном. А якщо і поговорила, то той просто відмовився допомагати батькам.

Зрештою Вася не витримав і порадився з дружиною. Кредит у них вже практично був виплачений. Можна було сміливо брати ділянку і приступати до її облаштування. На тій же вулиці, де була дача батьків, якраз продавався пристойний будиночок. Дружина підтримала свого чоловіка у всьому.

Незабаром Вася купив дачу і зайнявся її облаштуванням. А батькам нехай допомагає Іван. Тепер все по-чесному вийшло!