Мама витратила на обновки усі гроші, які я залишила їй на дитину

Мою маму хлібом не годуй, дай купити чергову обновку. Вона практично щодня відвідує магазини одягу та косметики. На моїй пам’яті так завжди було.

Через мамину любов до покупок вдома часто спалахували скандали, оскільки на це витрачалося багато грошей. Спочатку мама витрачала свою зарплату, потім намагалася дістатися до тата. Саме це і стало приводом для сварок.

Потім мама почала хитрувати і просити у тата гроші на продукти. Він здогадувався, куди насправді можуть піти ці гроші, тож відправляв із мамою мене і просив стежити, щоб вона не переплутала продуктовий ринок із речовим.

В результаті мама купувала дешевші продукти, заради чого торгувалася з продавцями. Потім брала мені різну шкідливу їжу, від якої я в дитинстві була без розуму, і з проханням нічого не говорити татові спускала частину здачі на нові парфуми чи помаду.

Через роки необхідність у підкупі мене та обмані тата відпала, оскільки мама знайшла кращу роботу. Там так добре платили, що мама після шопінгу могла купити ще щось додому та сплатити половину комунальних рахунків.

Сварки на ґрунті зайвих витрат остаточно стихли. А я незабаром і зовсім забула про цю мамину особливість, оскільки в мене почалося своє окреме і дуже насичене життя – навчання, кар’єра, заміжжя, народження донечки Настюші.

Зараз я знову працюю, нехай і не так інтенсивно, як у молодості. А от у мами останнім часом справи точаться не дуже. Вона потрапила під скорочення, нову роботу не знайшла. А до пенсії чекатиме ще кілька років.

Батьки знову стали лаятися, бо мама так і не змінила своїх звичок. Нещодавно і я приєдналася до тата в його наїздах на маму, хоча до цього не надавала жодного значення їхнім сваркам.

Справа в тому, що нас із чоловіком покликали у триденне відрядження (ми працюємо в одній компанії). І оскільки свекри живуть далеко, а наймати няню було страшнувато, то звернулися по допомогу до моєї мами.

Тато в той момент поїхав допомагати дідусеві з якимись дачними справами. Мама, як суто міський мешканець, залишилася вдома. Але встигла занудьгувати від самотності. А ще душі не чула у онучці, тому охоче погодилася доглянути її в нашу відсутність.

Я залишила мамі грошей на харчування та розваги для них із Настюшею. А ще згори дала невелику суму на косметику, щоб їй було ще веселіше.

Я так робила і раніше, коли залишала Настю з мамою. І все було чудово. А цього разу мама, образно кажучи, відгризла ціле передпліччя замість одного пальця.

Під час відрядження ми щовечора зідзвонювалися, розмовляли як з моєю мамою, так і з Настюшею. І здавалося, що в них усе гаразд. А коли настав час забирати доньку, з’ясувалося, що добре було лише мамі. Настя побачивши нас з чоловіком надула губки і заявила, що ми її обдурили.

Мовляв, обіцяли, що бабуся відведе її на каруселі, а зрештою вони ходили нудними магазинами. Мама тут же замахала на доньку руками і обмовилася про цукерки.

– Я не хотіла цукерки! Я хотіла карусельки, – тупнула ногою Настя.

Далі вона поскаржилася, що, крім солодощів, їла лише несмачну кашу та макарони. Тієї миті я здогадалася, що мама спустила всі залишені гроші на обновки і спробувала купити мовчання дитини солодощами – прямо як моє свого часу.

Тільки з Настею ця схема пропрацювала дуже недовго, а потім дала збій. Ми з чоловіком накинулися на маму із претензіями. Мало того, що вона нас обдурила, то ще й дитину обділила.

• Мамо, якщо ти забула, то я і на твої брязкальця виділила гроші! – нагадала я.

– Цього виявилося мало! Начебто купила все, що хотіла, а потім побачила одну кофтинку і не втрималася. Після кофтинки придивилася літні штани. Коли прийшла до тями, в гаманці вже було порожньо, – стала безглуздо виправдовуватися вона.

– Ну як так?! Шмотки виявилися дорожчими за власну онучку! – кричала я.

– Вже і побалувати себе не можна! І не смій підвищувати на мене голос. Настя не голодувала. А на каруселі і ви можете зводити. Розвели тут трагедію! – мама різко перестала виправдовуватися і пішла в атаку.

Я кинула спроби достукатися до мами, оскільки вони були безплідними. І набрала татовий номер, щоб розповісти про її фортелю. Дуже хотілося вилити душу, а заразом попередити, що мама вийшла на новий рівень, так би мовити.

Тато трохи пожурив мене за легковажність та довірливість. Мовляв, треба розуміти, минули ті часи, коли мама сама заробляла на свої шмотки і навіть не робила замаху на чуже. Але поговорити з нею обіцяв.

– Ти все одно молодець, що попередила. Тепер їй не дам жодної гривні. Сам ходитиму за продуктами і поповнюю її телефон, – сказав він на прощання.

Мама весь цей час тихо називала мене мене зрадницею та донощицею. Добре так! Вона накосячила, а я погана. Ні, нехай відповідає за свої вчинки. Не було чого обкрадати єдину онучку! Звісно ж, Настю я з нею більше не залишу. Відтепер звертатимуся за допомогою виключно до тата – аби він був не зайнятий у цей час.

Або переборю себе та довірю дитину няні. Для спокою оберу ту, яку порадять знайомі. Чоловік зі мною солідарний. Краще нянька, ніж бабуся-шахрайка.