Мама відмовилася від спадщини на користь своєї сестри. Мені жити нема де, а мама сестру шкодує

Моя жаліслива мама відмовилася від спадщини у вигляді квартири на користь своєї старшої сестри. Вона ж у неї така бідна – тулиться у своїй двохкімнатній квартирі із сином, невісткою та двома онуками. А те, що я зі свекрухою живу і на іпотеку збираю, що в мене ще молодший брат підростає, мамі, мабуть, начхати.

Мамина сестра Марина старша за маму на чотири роки. Ось скільки пам’ятаю себе, вічно в неї щось у житті йде не так. Постійно її мама з бабусею шкодували та кидалися з усіх ніг допомагати.

Одного разу тата дістало, що мама постійно тягне частину сімейного бюджету сестрі, і у них був гучний скандал. Мало не до розлучення дійшло.

– У нас своїх двоє дітей, яких на ноги треба піднімати, а ти сестру все шкодуєш. Я не двожильний, щоб дві сімʼї тягнути! Нам твоя Марина ніколи не допомогала. Тобі уколи треба було ставити, що вона сказала? Їй немаколи! Довелося в лікарню тебе водити, хоч Маринка медсестра!

Тато навіть речі збирав і до бабусі з’їжджав, десь місяць із нами не жив, але потім повернувся. Батьки помирилися, а мама стримала запал у допомозі бідній Марині. Бабуся тоді на тата дуже образилася і з того часу вони майже не спілкувалися. Як же – заборонив утримувати бідну старшу сестричку.

Мама зовсім не відмовилася від допомоги сестрі. То пирогів напече і їй тягне, то щось із наших речей їй віддасть. Тато все це бачив, але проти такої допомоги нічого не казав.

Я одружилася три роки тому. У моїх батьків ми жити не могли – там двохкімнатна квартира, а в мене ще молодший брат у школі вчився. Довелося переїжджати до батьків чоловіка, інакше на іпотеку нам не накопичити, а жити вічно по зйомних кутах не хотілося, потрібна була вже якась стабільність.

Не можу сказати, що свекруха у мене якийсь хтонічний монстр, але часом з нею буває важкувато. Але я там гостя, тож рот на замок і терпіти.

Про жодних дітей на території свекрів ми з чоловіком навіть не думаємо. Спершу своя квартира, а потім уже діти. А ось старший син тітки Марини з дружиною думають зовсім інакше.

У неї старший син, за мене трохи старший, і молодша дочка, року на два мене молодша. Дочка вже теж одружена, чоловік у неї з іншої області, куди й забрав дружину. А старший син одружився років п’ять тому, привів молоду дружину до квартири до мами, де вони успішно одного за одним народили двох дітей, і з’їжджати не поспішають.

Тітка Марина постійно плакалася мамі, як вона втомилася так жити – вдома постійний шум, з невісткою вона так і не порозумілася, син з дружиною теж частенько лаються. Коротше, жодного спокою вдома немає. Мама сестру шкодує, співпереживає їй, а я один раз не витримала і порадила випнути сина із сімейством із квартири. Житло тітки Марини, спадкове від її бабусі.

– Ти що! Рідного сина з онуками надвір, це ж жахливо, – замахали на мене руками мама та тітка.

Торік бабуся довго хворіла, а згодом її не стало. Її квартира мала в рівних частках дістатись тітці і моїй мамі, інших спадкоємців не було, заповіту теж. Я сподівалася, що квартиру продаватимуть, і частину грошей мама віддасть мені з чоловіком на іпотеку. Та й братові-студенту скоро доведеться про житло замислюватись. Тільки мама вирішила інакше.

Вона відмовилася від спадщини на користь тітки Марини. Тепер та виявилася єдиною власницею чергової двохкімнатної квартири, куди одразу ж переселила сина з невісткою та онуками.

Маминого вчинку не зрозумів ніхто, ні ми з братом, ні тато. Я б ще могла прийняти, що вона гроші від продажу витратила не на нас із братом, а, наприклад, на купівлю дачі, про яку вона давно мріє. Це було б логічно – її спадок, вона на себе й витрачає. Але так широким жестом віддати все сестрі.

– Та ви просто не розумієте, в якому пеклі жила Марина! На ній обличчя не було, коли вона приходила до мене. Там ще й невістка вкотре вагітна. Ви з чоловіком і так на іпотеку назбираєте, брату твоєму поки що про навчання треба думати. Зрештою, це моя спадщина, як хочу, так і розпоряджаюся.

Ми з чоловіком накопичимо на квартиру, це безперечно. Але мамин вчинок я ніколи не зрозумію і не прийму. Навіщо вона взагалі свою сім’ю заводила, працювала б усе життя на благо сестри.