Мама розвела мене з чоловіком і заспокоїлася. Адже для неї головне не моє щастя, а її правота

Мама зробила все, щоб я розлучилася з чоловіком. Вона дуже постаралася і досягла свого. А після розлучення заспокоїлася і зникла з мого життя. Головне було не зробити щось заради мого щастя, а довести, що вона як завжди має рацію. Досягнула свого і задоволена пішла. Ні я тепер їй не цікава, ні внучка.

Перший і єдиний шлюб моєї мами виявився невдалим. Тато був тим ще гулякою, який не пропускав повз жодну спідницю. Сама я цього не пам’ятаю, надто мала була, щоби помічати подібне, але мама розповідала саме так. Бабуся її слова підтверджувала. І якщо слова мами я могла поставити під сумнів, то бабусі не було сенсу обманювати мене.

Мама тата любила, тому щиро вважала, що він зміниться, терпіла всі його витівки, і невідомо, чим би там вся ця історія закінчилася, якби тато не вирішив піти від нас. З’явилася якась інша жінка, батько зібрав чемодан і помахав мамі ручкою. Ну і заразом мені.

Для неї в той момент звалився весь світ. Вона навіть пила якийсь час. Мною займалася бабуся, яка попутно намагалася не дати дочці скотитися в безодню алкоголізму. Маму ковбасило цілий рік. За цей час вона і пила, і в загули йшла, і в квартирі замикалася, бо бачити нікого не хотіла.

Але через рік вона спромоглася зібратися і взяти себе в руки. Влаштувалася на роботу, кинула всі згубні звички, вичистила будинок і забрала мене назад жити до себе. Дуже сильний вчинок, який дався їй нелегко. Характер у мами з того часу помітно зіпсувався. А головною проблемою стало те, що ні в кохання, ні в шлюб вона тепер не вірить.

– Чоловіки не вміють кохати. Тільки користуватися та розчаровувати. Тому це зайва трата часу.

Цю думку вона мені вселяла постійно. З її вуст завжди звучало, що чоловіки зло, вірити їм не можна, вони обов’язково зрадять і підуть. Вона мала особистий досвід, на який вона завжди посилалася. Бабуся з нею сперечалася, говорила, що у них з батьком усе було добре, і любили вони один одного аж до його смерті. Але мама вважала, що це виняток, який лише підтверджує саме правило.

У школі я ні з ким не зустрічалася, слідуючи маминим завітам не підпускала до себе нікого близько, в інституті теж трималася від хлопців на шанобливій відстані, а от коли вийшла на роботу, мене накрило. Я закохалася.

Хлопець був трохи старший за мене, розумний, начитаний, цікавий. Я одразу втратила голову. Почуття виявилися взаємними і ми почали зустрічатися. Мамі я про це розсудливо не розповідала.

Коли мій хлопець зробив мені пропозицію, я зрозуміла, що далі приховувати вже немає сенсу. Час зізнаватись, знайомити маму з моїм нареченим, планувати весілля. Я вірила, що мама за мене потішиться, але сильно прорахувалася. Вдома на мене чекав скандал із викиданням речей на сходову клітку.

Мама кричала, що я недалека дівчина, яка не вчиться на чужих помилках, вона забороняє мені робити такі дурниці. Але я була вже надто дорослою, щоб слухатись, уже могла приймати самостійні рішення. З мамою я не хотіла сваритись, просила, щоб вона дала шанс, познайомилася з моїм нареченим, але вона й чути нічого не хотіла.

Наприкінці вона заявила, що або я розлучаюся зі своїм нареченим, або можу збирати речі та провалювати. Я сказала, що розлучатися з ним не збираюся, бо ми кохаємо одне одного. Тоді мама почала викидати мої речі на сходи, заявивши, що не хоче дивитись, як я псую своє життя.

– Він тебе покине, а ти ще на колінах до мене приповзеш, плакатимешся!

На весілля я маму запросила, хоч ми так і не помирились. Але вона все одно не прийшла і навіть не зателефонувала привітати. Було прикро, але довго хвилюватись у мене часу не було. Виявилось, що я вагітна, це сталося ще до весілля. Одразу стало не до сварок з мамою, адже стільки всього треба було встигнути.

Про те, що я вагітна, мамі я таки повідомила. Це була чергова спроба налагодити стосунки. Мама сказала, що мені заздалегідь варто готуватись виховувати дитину одній, а це важко. Я спробувала її переконати, що мій чоловік не такий, але в мене вкотре не вийшло. Мама заявила, що вони такі.

Але з того часу вона вирішила змінити тактику. Вона познайомилася з моїм чоловіком, почала приходити до нас у будинок. Але приходити не просто так, а щоб капати отрутою. То чоловіка мого якось торкнеться, то мені якесь провокаційне питання поставить. Причому зробить це так, що начебто ненароком, без злого наміру сказано, а осад залишається.

Зрештою, я попросила її не приходити, щоб я зайвий раз не нервувала. Мама пирхнула, але ходити перестала. Обмежувалася виносом мозку по телефону. А коли народилася дитина, почала ходити знову, заявляючи, що має право бачити внучку.

Ставало складно, бо ситуація вдома загострювалася. І так гормони, стрес через дитину, недосипання, ще й мама на мозок капає. То чоловікова критикує, то мені заявить, що я подурнішала після пологів. Потім почала звертати мою увагу, що чоловік почав затримуватися з роботи.

Зараз, перебуваючи в здоровому глузді та тверезій пам’яті, я розумію, що він так робив, щоб не зустрічатися з моєю мамою. Але тоді на тлі стресу, недосипу та постійного маминого бубнежу про зради чоловіків я себе накрутила, що у чоловіка з’явилася інша жінка.

Почалися скандали із чоловіком. Градус напруженості обстановки в будинку підвищувався з кожним днем. Через рік після весілля ми розлучилися. Чоловік заявив, що більше так жити не може, його дістав той бардак, що панує в нашому житті через тещу, і він не хоче жити з жінкою, яка не довіряє йому і живе розумом матері.

Я тоді була на нього дико ображена, мені здавалося, що він до мене несправедливий і просто намагається зробити мене винною у розлученні. Кажу ж, я тоді не надто адекватно сприймала ситуацію, за допомогою мами я сильно накрутила себе.

Ми розлучилися, я пішла жити в квартиру, що дісталася від бабусі. Чоловік після розлучення змінив роботу та кудись поїхав. Ми не спілкуємось, він просто платить аліменти на дочку. Не спілкується зі мною і мама. Ну майже не спілкується.

Після розлучення вона прийшла, щоб висловити свою думку про мої розумові здібності.

– Я казала, що так і буде, а ти мені не вірила. Ось тепер одна з дитиною хлібнеш лиха. Треба було слухати матір!

Мені й так було важко, а останнє, що хочеться у таких ситуаціях, це нотації вислуховувати. Я з нею посварилася, з того часу ми вже кілька місяців не спілкуємося. Навіть справи внучки її не цікавлять, до якої вона так рвалася свого часу.

Я вже заспокоїлася, тож можу здорово міркувати. Мама сама зробила все, щоб ми розлучилися. Звичайно, я сама це припустила, але все-таки. Вона просто зруйнувала мою сім’ю, щоби довести свою правоту. Цього я їй не пробачу. І не хочу, щоб вона спілкувалася з моєю дочкою. Я її слухала і вже за це поплатилася.