Мама погрожує забрати в мене сина, оскільки він допомагає мені по дому

З моменту свого повноліття, я звела спілкування з мамою до мінімуму. Вона надзвичайно складна людина, авторитарна, а коли щось втовкмачила собі в голову –  переконати її неможливо.

Зараз вона погрожує позбавити мене батьківських прав і хоче забрати собі мого 7-річного сина. Все тому, що моя молодша сестра, їздила до мене в гості та розповіла мамі, що Ваня сам вдома підмітає підлогу віником.

У нас з чоловіком немає проблем в побутовому плані: хто раніше прийшов додому і помітив той же брудний посуд або відсутність готової їжі в холодильнику, той і миє або готує. Син, дивлячись на тата, теж не цурається прибирання і готування: Ваня може зварити кашу, зробити яєчню і посмажити млинці, приготувавши тісто за допомогою міксера.

Син завжди сам прибирає свою кімнату: підмітає і протирає підлогу, витирає пил. З пральною машинкою Ваня теж «на ти»: завантажує брудний одяг, насипає порошок і запускає, потім сам розвішує. За подібне сприйняття сином домашньої праці я дякую чоловікові: Ваня наслідує приклад тата.

У моєму дитинстві все було по іншому: хто з дочок старша – на тій і вся робота. За відсутності мами, все лежало на моїх плечах. Одного разу я запрягла молодших брата і сестру почистити мені картоплю на суп і прибрати в вітальні. Вони це зробили, але потім наскаржилися мамі. Вона на мене накричала зі словами:

– Ось буду свої діти – їх і змушуй тобі допомагати! Моїх нічого чіпати, ясно?

Брату, як хлопчикові, взагалі належало нічого не робити. Навіть коли йому було років 11-12, гріти йому їжу повинна була я. А після мого від’їзду з дому, цим займається сестра. З Ірою ми спілкуємося, на відміну від брата. Він у нас – мамин улюбленець і мені щиро шкода його майбутню дружину. Якщо він взагалі коли-небудь одружиться, з такою-то мамою, готовою по п’ятах за ним ходити та слинки підтирати.

Приїхала до мене Іра, Ваня якраз зі школи прийшов, уроки зробив і став порядок наводити. Не тільки у себе в кімнаті, але і в вітальні. Приніс віник з совком, почав підмітати. Іра здивувалася, почала нахвалювати Ваню:

– Ти такий молодець! Правильно, мамі допомагати треба!

– Я не мамі допомагаю, а собі: чистота – запорука здоров’я! – видав у відповідь син.

Повернувшись додому, Іра розповіла нашій мамі, який у неї онук молодець. Молодець – з точки зору нормальної людини. А мама відреагувала по іншому і негайно зателефонувала мені:

– Ти експлуатуєш дитину? Він же хлопчик! Йому не можна! Давати синові спокій!

– Чия б корова мукала про експлуатацію дітей! – я не залишилася в боргу, нагадавши про своє дитинство: прибирання, готування, прання руками, прасування.

– Ти жінка! Це твій обов’язок! Ти кого виростити хочеш? Бабу або сина? Негайно відбери у нього віник і не підпускай більше до нього!

Я нагадала мамі про її словах, з приводу своїх дітей.

– Ось будуть у тебе свої внуки, що хочеш з ними, той і роби! А мого не чіпай! – через пару хвилин мовчання відповіла мама.

Я в грубій формі сказав їй не лізти не у свою справу. Інакше мама не розуміє. Але вона не заспокоїлася: чекала Ваню після школи й почала розпитувати про те, які у нього вдома є обов’язки і як саме я змушую його підмітати.

Після розпитувань, мама сказала Вані, що зараз вони підуть в одне місце, де йому треба буде сказати, що я його б’ю, якщо він відмовляється прибирати у всій квартирі, а потім бабуся відведе його в кафе, де нагодує  морозивом.

Син, іноді мені здається, що він розвинений не по роках, відчув підступ і подзвонив мені, тікаючи від бабусі, яка хотіла забрати телефон, щоб я нічого не дізналась! Я відразу побігла до школи. Попросила сина заткнути вуха, і так вичитала свою матір, як не лаялася ніколи в житті.

– Я все одно свого доб’юся: Ваня – хлопчик, а ти ламаєш йому психіку, виховуючи дівчинку! – пригрозила мама мені на прощання.

Мене всю трясло, ледве-ледве заспокоїлася. Розповіла ввечері чоловікові про витівку матері, він порадив не звертати уваги, але бути насторожі. Через 2 дні мені подзвонила Іра, пошепки в трубку вона сказала, що мама ходила в органи опіки.

Це був шок. Я відразу кинулася в магазин, не знаю чому, але мені відразу згадалися кимось розказані випадки, що дітей вилучали з сімей через відсутність фруктів і молочки в домі. Ні, не тільки через це, там ще батьки-алкоголіки, але раптом молочка теж зіграла свою роль?

Це зараз я розумію, до якої міри мене від нервів трясло, що дурницями почала страждати. А тоді було не смішно. Я прибрала вдома, зварила суп, зустріла сина зі школи, розповіла йому про органи опіки, що можуть прийти їх представники, хто знає, що їм там моя мама наговорила.

Мама постійно дзвонить, погрожує, що ось-ось на днях прийдуть і заберуть сина і що краще б я з доброї волі внука їй віддала, а то вона батьківських прав мене позбавить. З кожним її дзвінком напруга відступає, а зараз її й зовсім немає: якщо мама там була, до нас би вже прийшли та все перевірили. Раз не йдуть – значить, приводу немає.

Або мама зовсім нікуди не зверталася, а так, на понт взяти. Чоловік, до речі, так само думає. Не розумію: ну господарська дитина росте, яке їй діло?