Мама перестала зі мною спіллкуватись, адже замість її путівки на відпочинок, ми купили будинок.

З Антоном я познайомилась на роботі, коли тільки влаштовувалась на фірму. Ми почали зустрічатись, а через рік одружились. Ми були безмежно закоханою парою.  У чоловіка була власно однокімнатна квартира, так що після весілля у нас житлове питання було вирішене.

Зі свекрухою у нас склалися надзвичайно хороші стосунки, вона мені й зараз допомагає порадами, за що я їй дуже вдячна.

А ось моя мама зовсім навпаки: коли вона дізналася, скільки заробляємо мій чоловік і я, то вона почала у мене просити гроші на всілякі дурниці. Я допомагала своїй мамі, але у неї запити росли не по днях, а по годинах. Згодом вона стала вимагати від мене звіту про наші з чоловіком витрати.

Ми з чоловіком почали замислюватися про потомство і вирішили, що купимо великий будинок, тому що ми планували трьох дітей. Було вирішено відкладати гроші на покупку будинку – ми не хотіли брати кредит. Моїй мамі ми не сказали про свої плани, про них знала тільки свекруха і вона вирішила нам допомогти. У неї були відкладені гроші, і вона нам їх дала на покупку будинку.

Ми підібрали дуже хороший будинок – великий, просторий, він продавався частково з меблями. Ми його купили і вирішили, що ми запросимо своїх рідних до нас в гості, нехай подивляться на наше нове житло.

Свекруха дуже зраділа такому придбанню, та й будинок їй дуже сподобався. А от моїй мамі нічого не сподобалося, вона закотила нам скандал, сказала, що я невдячна дочка – у нас, виявляється, були гроші, а ми не дали їй на поїздку до Риму. Але ж вона там ніколи не була і хотіла побувати. Загалом, ми такі погані діти, подумали тільки про себе, а вона так хотіла. А ми позбавили її мрії.

І тоді моя свекруха їй сказала:

– Знаєш, дорогенька, якщо ти хотіла поїхати відпочити, то треба було тобі самій про це думати, а не вимагати від дітей, щоб вони задовольняли твої примхи. Крім тебе у них є вони самі, і вони теж хочуть почати будувати своє життя – без тебе і без мене. Це їхнє життя і їм вирішувати, що і кому і скільки дати. А ти, замість того, щоб порадіти та допомогти дітям, думаєш тільки про себе. Тобі має бути соромно.

Моя мама не звикла, щоб її вичитували, як першокласницю, вона встала і пішла. Мені було дуже прикро, адже я допомагала їй всім, чим могла, а якщо я вирішила зробити щось для своєї сім’ї, то, на її думку, я поступила погано. Чоловік зі свекрухою мене заспокоювали, але мені все одно було дуже прикро.

Минуло два роки, мама зі мною не спілкується, ходить і всім розповідає, що я така погана дочка, що вона живе впроголодь – це при її-то пенсії в 6 тисяч! До речі, живе вона одна. Я не стала звертати уваги на всі мамині витівки – все сподівалася, що вона зрозуміє, що це моє життя і я його буду будувати так, як вважатиму за потрібне для своєї сім’ї.

Незабаром я завагітніла, нашому щастю не було меж. Я зателефонувала мамі й хотіла, щоб вона пораділа, але вона мене навіть не вислухала, а кинула трубку. Я народила дівчинку, ми з чоловіком та свекрухою були щасливі, а моя мама навіть знати про це не захотіла. Через рік я знову завагітніла і народила сина. Весь цей час поруч зі мною перебувала свекруха.

Моя мама, коли я її випадково зустріла в супермаркеті, то вона навіть не привіталася зі мною, а зробила вигляд, що вона мене не знає.

З того часу, як я спілкувалася з мамою, пройшло 15 років. І ось одного разу до нас в будинок подзвонили і коли я відкрила, то на порозі стояла моя мама. Вона плакала і просила у мене вибачення.

Я, звичайно ж, її пробачила, адже це моя мама, це рідна кров і батьків не вибирають. Зараз у нас все добре, мама ладнає і з чоловіком, і з моєї свекрухою, і з моїми дітьми. У нас зараз в будинку тиша і щастя.