Мама мене з чоловіком вигнала з дому, а дочку вітчима пустила жити в квартиру…

Мій  тато помер несподівано: на роботі в нього стався серцевий напад, а швидка приїхала надто пізно. Мені тоді було 12 років і для мене тато був справжнім героєм.

Ми з мамою жили вдвох у трикімнатній квартирі, яку в рівних частках успадкували від тата. Коли мені було 16 років, мама знову вийшла заміж. У мого вітчима в першому шлюбі залишилася дочка, якій тоді було 13 років.

Вася залишив свою квартиру колишній дружині та дочці, повністю відмовившись від прав на майно та переїхав до нас з мамою, у квартиру, яка залишилася нам у спадок від мого тата. З дочкою Вася не спілкувався – вона сама не хотіла бачити батька. Він платив аліменти, на цьому вся його участь в житті Наталі закінчувалась.

У нас з вітчимом у відносинах був нейтралітет, я називала його Василь Петрович і сприймала як чужу людину. Не кричав, не бив, виховувати не намагався – і за це дякую. Та й виховувати мене в 16 років запізно було.

Прожила я з ними три роки, потім заміж вийшла і народила дитину. З’їхати з дому довелося – мені не дозволили привести чоловіка додому: мама і Вася відмовилися жити під одним дахом зі сторонньою людиною. У чоловіка з моєю мамою відносини не склалися з самого початку. Васі було плювати, хто мій чоловік, тому він не ліз. З внуком мама зрідка допомагала, не відмовлялася посидіти. Точніше – раніше допомагала.

Нещодавно я її зателефонувала і попросила забрати Антона з садка, на що почула, що вона сьогодні не може – сидить з  внучкою Васі. Я відразу згадала, що у вітчима десь була дочка. Значить, вона народила, звідти й внучка. Я проковтнула відмову. Але вона виявилася не єдиною. Тоді у мене закралися підозри і я поїхала їх перевіряти, без попередження.

Вдома нікого не було. У моїй кімнаті стояло дитяче ліжечко, всюди розкиданий дитячий одяг. Речі, які я колись залишила в кімнаті, були складені в пакети й стояли на балконі. Я зателефонувала мамі, дізнатися, що це взагалі відбувається.

– Наталя живе з нами. Їй Вася запропонував, з мого схвалення. У неї зараз важкий період в житті, вона залишилася одна у важкій ситуації, – мама пояснила ситуацію  й одразу накинулась на мене з претензіями: – Тебе не вчили, що дзвонити треба, якщо ти зібралася в гості?

–  А ти нічого не плутаєш: я – і в гості. У свою квартиру. – сказала я. – В гості. Мало того, що поки ми з чоловіком моталися по знімних квартирах, на моїй території жив Вася, так зараз, коли ми платимо іпотеку, Вася приволік свою дочку і внучку на чужу територію? Нормальний розклад: я, при наявності власної частини нерухомості, повинна працювати на банк, а Вася і Наталя будуть жити собі на всьому готовому і в вус не дути?

Я була зла. А мама підлила масла: коли вони повернулися, вона сказала Наталі йти в ЇЇ кімнату і закритися там, а мене потягла розмовляти про мою неприйнятну поведінку. Шоку не було меж.

– Доки Наталя буде жити тут.

– Це не обговорюється.

–  А як же квартира, яку Вася колись залишив своїй колишній сім’ї.

– Це тебе не стосується, – заткнула мене мама.

Я обурилася: це б мене не стосувалося, якби в МОЇЙ кімнаті не жила дівчина з дитиною! Ми з мамою посварилися, досить сильно. Я поставила її перед фактом, що Наталя повинна з’їхати, інакше я пропишу чоловіка і ми заїдемо у квартиру.

Мама відповіла, що тоді вона взагалі відпише свою половину квартири Васі, а тому в моїх інтересах заспокоїтися і поставитися до того, що відбувається без емоцій. По дорозі додому я подзвонила Васі. Він взагалі заявив, що це не моя справа, хто і де живе, додавши, що він приводить до себе додому того, кого хоче.

Чоловік каже відпустити ситуацію: житло у нас є, дитині скоро в школу, все добре буде. Типу, оплату комуналки з нас не вимагають – і то добре. А мене прямо бісить, що чужу людину моя мама впустила, навіть дозволу не спитавши, а її рідна дочка платить іпотеку.

У мами вистачило совісті зателефонувати та дізнатися на рахунок зустрічі з внуком. Я, бувши сердита на неї, відмовила, запропонувавши їй провести час в компанії дочки Наталі. Вона назвала мене дурною і сказала, що чекатиме вибачень.

Тобто, я ще й вибачитися повинна! За що? За те, що вона одноосібно розпоряджається нашим спільним майном? За те, що в моїй кімнаті живе дочка вітчима?

Після дзвінка цієї Наталі, я почала думати про розмін квартири. Вона мені повідомила, що готова з’їхати, раз мене її присутність у квартирі бентежить, типу, вона не хоче ставати причиною конфліктів в нашій родині.

Мені здається, що вона лукавить. Що вона не така проста, якою хоче здаватися. Звідки ж мама взяла ідею відписати свою частку Васі? Наталя того і чекає! Що робити в подібній ситуації – не знаю.

Те, що відбувається, мені дуже не подобається. Я впевнена, що Вася змовився з дочкою, спеціально її притягнувши в нашу з мамою квартиру, і вони хочуть обдурити маму. Як її вберегти? І підстрахуватися? Розмін? І поділити гроші так, щоб мама купила собі однокімнатну? Або нахабно заїхати на свою половину, щоб вижити цю Наталю  і поставити вітчима на місце?