– Мама була права на рахунок тебе! Ти злишся через те, що я квартиру перестав шукати

Христина і Володя познайомилися  пів року тому. Їхнє перше побачення більше нагадувало співбесіду. Христина робила позначки в блокноті, уважно обмірковуючи відповіді співрозмовника.

– Які у вас плани на майбутнє? Колишні дружини та діти є в наявності? Сова або жайворонок? Нерухомість у власності? На останньому Володимир мало не провалився, збентеживши Христину відповіддю:

– Я живу з мамою.

– У сорок  років? З мамою? – з підозрою прищулилася Христина.

– На квартиру збирав, скоро куплю і з’їду.

Дівчину відповідь задовольнила, в графі «Володя» з’явилася позначка «розсудливий і цілеспрямований». Пара жила разом вже через два тижні після першого побачення. «Навіщо час щось тягнути? Не молоді вже. »

Володимир підшукував собі квартиру, живучи в дівчини. Христина із задоволенням їздила з Володимиром і перебирала варіанти нерухомості, уявляючи себе щасливою господинею майбутньої покупки. Кілька варіантів відкинула сама Христина, а ті, що сподобалися Володимиру, були відкинуті з незрозумілих їй причин. Христина ніяк не розуміла, чому кожну переглянуту квартиру Володимир відвідував двічі: перший раз – в компанії Христини, другий – в супроводі мами, чий голос і був вирішальним.

Поступово варіантів ставало все менше і менше, а коли пара подала заяву в ЗАГС, пошуки квартири припинилися зовсім.

– Люба, я хочу тебе познайомити з мамою. Не бійся, вона не кусається! – розсміявся Володимир, дивлячись на занепокоєне обличчя майбутньої дружини.

– Коли?

– У суботу поїдемо.

У призначений день наречений з нареченою сіли в пошарпану іномарку Христини та плїхали до його мами.

– Христино, а Ви воду два рази кип’ятите? – Галина Петрівна піднесла чашку з чаєм до губ і подивилася на наречену сина поверх чашки.

– Яку воду?

– Яку п’єте. Або з-під крана використовуєте? – зрушила брови Галина Петрівна.

– У мене глечик з фільтром. – пояснила Христина.

– Володю! Ти ж сказав, що вона кипить!

– Іноді кип’ятить, мамо.

– Володю, я з ранку води купила, двічі прокип’ятити, вже охолонути повинна. Піду, розіллємо по пляшках, з собою візьмете. Там 20 літрів, на кілька днів вистачить. Потім ще заїдеш. Ти на машині?

– На машині Христини приїхали.

Галина Петрівна схвально покивала головою і пішла на кухню.

– Купівельна вода, двічі прокип’ячена? Серйозно? – з подивом запитала Христина.

– Ну так, мама завжди так робить.

– Завжди кип’ятить по 20 літрів? І ми їх потягнемо додому і будемо пити?

– Так. Мама для нас старалася.

– Ні, Вова. Ми нікуди не потягнемо ніяку воду. Будь вона хоч особисто натоплена твоєю мамою з альпійського гірського снігу. – Христина відкинулася на спинку стільця і ​​склала руки хрест на хрест.

– Христино, чому не можна взяти цю воду, сказати «спасибі» і піти? По дорозі виллємо, раз тебе це так зачепило.

– Та тому, що не можна їй потурати! Сьогодні – вода, а завтра що? Туалетний папір з тисячею мікропор ручної роботи? Яку ми не зможемо не взяти, адже «мама старалася, проколювала»? – з сарказмом простягнула Христина.

– Не перебільшуй! Мама що по-твоєму, ненормальна? Туалетний папір проколювати? – обурився Володимир.

– Нормальна. Всі нормальні люди так роблять: двічі кип’ятять воду, яку купили. Хочеш – бери, але мене сюди не вплутуй!

– Володю! Іди сюди, допоможеш мені! – грізний рик з кухні прокотився по квартирі, немов грім.

– Іди-йди, допоможи матусі! – посміхнулася Христина, дивлячись в очі  Володимиру.

Варто чоловікові піти, як Христина встала і пройшла в коридор. Взувши чобітки, вона схопила легку дублянку і покинула притулок мами свого майбутнього чоловіка. Колишнього майбутнього чоловіка. Легко пробігши кілька прольотів, Христина проігнорувала крик на весь під’їзд: «Ти куди? А вода? Як Володя її на автобусі повезе? »

Приїхавши додому, Христина почала судомно пакувати речі нареченого.

– Ну і чому ти втекла? Мені довелося таксі викликати! – з докором повідомив Володимир, ставлячи на підлогу чотири п’ятилітрові баклажки з водою. Тією самою, двічі прокип’яченою. – Христино, що це значить? – чоловік обвів рукою пакети зі своїми речами.

– До мами ти переїжджаєш. Воду правильну пити.

– Мама була права на рахунок тебе! Ти злишся через те, що я квартиру перестав шукати. У нас весілля через два тижні, вийшло б спільно нажите майно! А ти … ти просто привід знайшла! До води причепилася!

Христина крутила в руках Володін комплект ключів і, оглядаючи порожній коридор, похитала головою:

– Навіть воду з собою забрав. Ну зрозуміло, мама ж старалася.