– Мам, вибач. Ти мала рацію, – мало не плакав син у слухавку, коли його пасія втекла з черговим коханцем
Завжди казала синові, що треба слухати, що я говорю. Адже я прожила вже не один десяток років на цьому світі і знаю, що до чого. Але ні, він у мене бунтар! Ну, принаймні, намагається ним бути.
Хто ж йому дозволить руйнувати своє життя? Достатньо вже того, що він переїхав від мене. А я вже у віці, мені складно самій все робити, тому й часто прошу його про щось. Маю на це повне право.
До своїх майже сорока років Влад не був одружений, бо не вміє обирати супутниць життя. То недалеку приведе, то гуляючу, то погану господиню. І щоразу, коли я кажу йому, що нічого путнього в нього не вийде, так і відбувається.
А тут нещодавно взагалі. Подзвонив мені, сказав, що приведе наречену знайомитись. Я готувалася, сподіваючись побачити жінку приблизно його віку і вже уявляла, як повісить на нього своїх дітей від минулого шлюбу. Так, я упереджена, але реальність найчастіше саме така.
Але реальність вразила мене наповал. То була молоденька дівчина! Коли я її вперше побачила, то на вигляд не дала б їй і двадцяти п’яти, але Аліні виявилося двадцять шість.
Весь вечір я з подивом спостерігала за ними. Вони виглядали швидше як батько та дочка, а не як пара. Я все гадала, чому вона з Владом. Зрозумійте, він уже не молодий і грошей лопатою не гребе. Ми звичайна сімʼя із середнім статком.
– Ну, як тобі Алінка? – натхненно запитав син, коли дівчина пішла, – Красива, правда?
– Так, – розгублено визнала я, – Тільки от як ви… знайшли один одного? – я намагалася висловлюватись м’якше.
З’ясувалося, що вона є сестрою його колеги. Часто зазирала до них, і познайомилися. Спочатку просто спілкувалися, а ось нещодавно їхні стосунки стали ближчими, так що він не міг не познайомити нас.
Я висловила побоювання, мовляв, вона молода, запити явно великі, погуляти ще захоче. Син почав активно мені доводити, що вона не така, що їй важлива його душа, а не якісь матеріальні блага. Тим більше, що вона в курсі, що він не настільки багатий, щоб бути спонсором.
Загалом, ми залишилися кожен при своїй думці. Я лише сподівалася, що нічого поганого не станеться, та й чого таїти, щиро сподівалася, що зможу змінити свою думку про Аліну. Як би там не було, не хотілося, щоб син був самотній.
Тільки ось, на жаль, з кожним днем я переконувалась у протилежному. Ця нестерпна дівчина прямо мотузки вила з мого синочка.
Їй не подобалося, що часто буває в мене. Вона нила, що їй не вистачає уваги, не розуміючи, що я його мати. Ну так, я досить часто прошу Влада купити мені щось із продуктів або полагодити те, що зламалося. Мені більше нема кому!
А коли я приходила до них у гості, постійно виявлялося, що Аліна не вдома. То вона у салоні, то гуляє, то у батьків. У квартирі був вічний безлад. Я вказувала на це синові, але він лише відмахувався, кажучи, що йому не така важлива ідеальна чистота.
Зовсім мене слухати перестав і навіть почав відмовляти у проханнях! Це було неможливо. Але то були квіточки! Ягідкою став кредит, щоб придбати їй новий дорогий смартфон! Не стрималася, висловила все, що гадаю з цього приводу. Посварилися, звичайно, але не так сильно, якщо чесно.
Благо хоч одружитися найближчим часом не збиралися, але відкладали гроші, щоб полетіти кудись за кордон у відпустку. Я вже точно не пам’ятаю куди, але вона просто марила цією країною.
Думаю, вона б і далі тягла з нього і без того нечисленні гроші, якби син не захворів, причому досить серйозно, адже на ліки пішла значна сума. Саме стільки, скільки вони відклали на відпустку, яку Влад мав взяти вже наступного місяця.
Я рвалася приїхати до нього, але він досить рішуче відмовився, сказавши, що Аліна може забезпечити йому догляд. Я, звичайно, образилася, але щось підказувало мені, що давити не варто. Без мене розберуться.
А ось так і сталося. За кілька днів Влад подзвонив мені. По голосу зрозуміли, що щось трапилося. Почала з’ясовувати, побоюючись, що це щось зі здоров’ям, але справа виявилася в іншому.
– Мам, вибач. Ти мала рацію, – мало не плакав син у слухавку.
– Ну, що трапилося, – розгублено запитувала я, вже розуміючи причину його розладу.
Як виявилося, Аліна більше засмутилася не через те, що він захворів, а тому, що вони не полетять нікуди, як Влад їй обіцяв. Так ще й усі гроші пішли на його лікування.
І ось кілька днів тому вона йому сказала, що їй потрібно до батьків з’їздити. Звичайно, він відпустив її, а потім із соціальних мереж дізнався, що вона все ж таки вирушила в подорож, як і хотіла. З чоловіком, який не тільки старший за мого сина, але ще заможніший.
Звісно, я вибачила Влада. Він у мене хоч дорослий, але такий наївний. Так закінчилася ця епопея. А наречену я синові краще знайду сама, щоб бути впевненою, що вона не буде поганою господинею чи меркантильною.