Любов знайшла мене на роботі…

Я працюю акушером в пологовому будинку майже 10 років. На своїй роботі я бачив багато різний історій і думав, що вже ніхто і ніколи мене не здивує.

В той  вечір я заступив  на чергування і здійснював вечірній обхід по відділенню.

В одній з палат я помітив дівчину, яка народила позавчора. Пологи приймав мій колега, пройшли нормально, породілля сильно бригаду не вимотувала, стримувалася і майже не кричала.

А вчора колега сказав здивовано:

– Знаєш, а до Насті ніхто не так і не прийшов, дивно … по документам все ніби благополучно, прописка є, всі обстеження на місці.

А зараз вона сиділа біля вікна і мовчки плакала …  Вона підняла на мене великі зелені очі і … я пропав …

Світло-каштанове волосся, красиве, янгольське обличчя і та невловима харизма, від якої щемить серце і хочеться приголубити жінку, захистити від усіх і вся … просто приголомшили мене з першого погляду.

Плакати вона могла з різних причин, таке часто буває після пологів, але я не міг пройти повз …

– Що трапилося, дівчино? У вас все гаразд? Дивіться, скоро море сліз нам тут зробите, санітарка  не впорається, – не дуже вдало пожартував я.

Вона відповіла:

– Так все в порядку, просто … просто скоро виписка, і ми з дитиною поїдемо в порожню квартиру, я там навіть прибрати не встигла, вона перший раз в житті буде вдома, а там не прибрано.

Вона побачила здивування в моєму погляді, німе запитання і вирішила мабуть поділитися своєю сумною історією.

– Розумієте, лікарю, я в дитячому будинку з п’ятнадцяти років росла, батьків не стало, а родичам не до мене. Коли мені вісімнадцять виповнилося, так квартиру батьків  мені віддали, в університет поступила, ночами працюю.  Коли познайомилася з хлопцем, думала, що це любов, а він дізнався, що я вагітна і пропав, розумієте?

Ми продовжили з нею розмову …

Говорили про все на світі, як ніби знали одини одного роками. Всю ніч я провів у її палаті. На щастя, вона одна там лежала. Ні, ви не подумайте нічого поганого …

Ми просто розмовляли і … ніяк не могли розійтись, я нутром відчував споріднену душу, вона  мабуть – теж.  Я намагався підтримати її, як міг, говорив, головне – дитина здорова, у неї народилася дочка, а все інше додасться.

Коли настала пора виписуватися, ми виходили з пологового будинку разом …

Я замовив машину, квіти і відвіз свою жінку-мрію до неї на квартиру.

Там, засукавши рукава, взявся за прибирання (адже моя Настя так переживала, що привезе доньку в брудну квартиру …).

А прибирати то там практично нічого не довелось, акуратненько вона жила, все по своїх місцях розставлено. Загалом, через пару годин все блищало, але найбільше – її щасливі очі!

Ось уже п’ять років, як ми з Настею в законному шлюбі, у нас народився один син, а зараз ми чекаємо на третю дитину.

Ніколи б не подумав, що любов знайде мене на … роботі. Однак так сталося.