Любляча мама всього однією фразаю перевіряла всіх потенційних невісток

Марія Сергіївна  дуже любила свого єдиного сина Андрія. Вони з чоловіком дали йому хорошу освіту, виховували в атмосфері любові та підтримки. Ставши вдовою, жінка дуже переживала за нього, хто ж буде його дружиною, адже їй хотілося, щоб йому також пощастило, як їй колись.

Її чоловік Василь, батько Андрія був дуже хорошою людиною, вони з ним пройшли і вогонь, і воду, і мідні труби, багато всього було і поганого і хорошого. Але вони дуже любили один одного і пройшли життя рука об руку, труднощі тільки об’єднували їх. А зараз Марія Сергіївна вважала, що всі дівчата меркантильні, і ведуться на її сина, тільки через квартиру, яку вони з Василем заробили власним горбом.

Зараз часто-густо, сім’ї розпадаються, тому що молоді не змогли винести труднощів, і розбіглися. Для сина вона такого не хотіла. Вона нікого не виганяла, вона з розпростертими обіймами зустрічала потенційних невісток, але завжди перевіряла на міцність і ще жодна не витримала, всі кинули Андрія, попри запевнення в любові. Як тільки вони чули, що квартиру не будуть розмінювати, вся любов пропадала, принаймні, так було з останніми двома дівчатами.

І справа навіть не в тому, що Марія Сергіївна була жадібною, вона просто прораховувала той варіант, якщо вони розміняють квартиру, вони свою маленьку по – будь-якого продадуть, і куплять нову вже в шлюбі, тобто в разі розлучення її синові мало, що дістанеться.

Коли син Андрій привів цю дівчину Яну додому та оголосив, що вони люблять один одного, Марія Сергіївна прийняла її добре, про себе подумавши, -“Скільки їх уже було, жодна не залишилася з ним”, так що і на цей раз, вона особливо не напружувалася і не переживала.

В розмові з Яною вона не забула натякнути:

– Ви якщо надумаєте одружитися, майте на увазі, квартиру я розмінювати не буду, якщо хочете то живіть зі мною, – запропонувала майбутня свекруха.

– Ні що Ви, я знімаю прекрасну квартиру, невелику, але затишну, навіщо ж ми будемо Вас обтяжувати, – відповіла Яна.

Вона все дитинство дівчина провела з ворогуючими між  собою мамою і бабусею і зареклася жити зі свекрухою, якою б хорошою вона не була. Марія Сергіївна з радістю усвідомила, що ця дівчина подобається їй.

Молоді стали жити, з мамою часто бачилися, то вони до неї в гості приходили, то вона до них, дружно жили. А потім радість велика трапилася, внучка народилася у Марії Сергіївни, тільки от  фірма, в якій працював Андрій, оголосила про банкрутство і залишився він без роботи.

Марія Сергіївна, приходячи пограться з внучкою, помічала, зовсім погано справи у дітей, намагалася допомагати, продукти купувала, але  на пенсію свою пенсію вона не могла багато зробити. Тоді вона знову запропонувала невістці, переїхати до неї, в тісноті та не в образі, як то кажуть, зате за квартиру платити не треба. Але невістка відмовилася, та й син її підтримав, він якщо чесно боявся, раптом мама знову візьметься за старе і почне виживати Яну, такого він допустити не міг, дружину він дуже любив і волів би голодувати, аби дружина з мамою не лаялися.

– Дякую мамо, але ми самі, я ось поки за фахом не знайду роботу, влаштувався вантажником в сусідній магазин, Яна перекладами підробляє, нічого впораємося, – ввічливо відмовився син, намагаючись не образити маму.

Але мама, вона на те й мама, що не заспокоїться, якщо  треба допомогти дітям і вже сама розміняла свою двокімнатну квартиру, на повноцінну хорошу однокімнатну  в центрі та крихітну однокімнатну без ремонту далеко на околиці. Побоюючись, що молоді не приймуть такої жертви, вона цю квартиру подарувала внучці на рік, вже від цього вони точно не відмовляться, а сама переїхала в крихітну.

Ну, що сказати, Яна від такого подарунка навіть розплакалася, син, взагалі, з переляку дивився на маму, раптом з нею не все гаразд, так боролася за свою квартиру і так просто розлучилася з нею. А Марія Сергіївна просто була рада за сина і його сім’ю, вона зрозуміла, що вони й справді люблять одне одного і Яна це саме та сама жінка, яку вона завжди хотіла в дружини синові.

Історія ця мала продовження, через вісім років, коли внучка підросла і вони встали на ноги, вони продали ці квартири та купили дві невеликі двокімнатні квартири поруч, так добре вийшло, ніби й разом, а ніби й  окремо  і далі живуть щасливо.