Лікуватися їй треба, з синочком на пару!
На щастя, у мене була своя квартира і мені не довелось дити зі свекрухою. Вона не приховувала свою ненависть до мене і завжди намагалась зробити якісь пакості. Після кількох таких візитів, я сказала чоловікові, що більше ніколи до неї не прийду.
Цього разу чоловік мене дуже довго умовляв і просив. На мої аргументи, що я вагітна, мені скоро народжувати, а тому нервувати мені не можна, він відмовлявся словами матері: “Нехай прийде, я їй слова поганого не скажу”. Я погодилась, але з умовою:
– Якщо твоя мати що-небудь утне, ноги її в нашому домі більше ніколи не буде!
Чоловік на все погодився, поклявся всім на світі, а я радісно потирала долоні в передчутті припинення її ходінь до нас. А в тому, що свекруха що-небудь утне, я була впевнена на 100%.
З першого погляду все було досить мило: усміхнена мама чоловіка літала по своїй кухні. Вона то підливала мені чай, то підкладала салат. Вона навіть не відпускала свої дурні жарти на тему того, що весь вміст моєї тарілки і кружки спочатку пробується чоловіком, а потім потрапляє мені в рот. Просто були інциденти з проносним.
– Ну що, Галю, лікарі кажуть? Скоро внучка в мене з’явитися? – ласкаво запитувала вона.
– Ще три-чотири тижні, зовсім трохи залишилося. – зітхнула я.
– Ну добре, добре. – сказала свекруха.
– А щось Івана з Настею не видно. На роботі чи що? – поцікавилася я.
Іван – брат чоловіка, а Настя – його дружина, вони живуть зі свекрухою.
– З’їхали вони. Вже місяць як. – посміхнулася свекруха. – Квартиру зняли і добре. Мені місця більше.
Дивно. Настя народила місяців 8 тому, хлопчиська. Наша з нею свекруха дуже чекала поповнення. Обіцяла допомагати з немовлям, з’їхати їм ніяк не давала. Лізти в сімейні чвари я не стала – з’їхали то з’їхали, я б на місці Насті й дня тут прожити не змогла.
– Ти мені з пологового будинку відразу подзвони, зріст Тамари скажи, я мішок спальний купити хочу. – попросила матір чоловіка.
Я насупилася:
– Чому Тамара? Ми з чоловіком вирішили дочку Діаною назвати.
– Ой, пробач, обмовилася.
«Пробач» від свекрухи? Вечір ставав все страшніше і страшніше.
– Галинко, ти з’їж пиріжок, а ми з сином підемо поговоримо. – вона взяла мого чоловіка за руку і потягла з кухні.
Я – дуже цікава, каюсь. І вирішила вчинити безсовісно – в нахабну підслухати, про що ж вони там будуть шепотітися. Навшпиньки я прокралася до кімнати, в якій вони закрилися, і розвісила вуха:
– Ти що, їй ще нічого не сказав? – вимогливо спитала свекруха.
– Коли, мамо? Народить – скажу? – промимрив чоловік.
– Сьогодні скажи! Я свою частину угоди виконала – машину тобі купила, тепер твоя черга!
Хм цікаво. Я навшпиньки повернулася на кухню і засунула в рот відразу половинку пиріжка. Значить, машина, недавно вручена чоловікові від фірми як кращому співробітнику останніх років, куплена свекрухою? І що за операція така? І взагалі, що я тут сиджу, як квочка? Піду і прямо запитаю!
Я увірвалася в кімнату, де чоловік шептався з мамою, і обімліла: це була натуральна дитяча! Рожеві шпалери та шафки, біленьке дитяче ліжечко, рожевий балдахін, іграшки на полицях – в основному ляльки, на стінах веселі картинки з веселкою і квіточками.
– Подобається? Мені теж. Тамара буде тут жити. – задоволено посміхнулася свекруха. – Ми з сином домовилися. Так що з пологового будинку до мене привезете внучку і йдіть, куди хочете. А ми з Тамарою прекрасно заживемо.
Я подивилася на чоловіка, а він навіть не подумав відвести погляд:
– Ну а що? Хороша ідея. І дочка під наглядом, і ми висипатися будемо, і ти відразу на роботу вийдеш. Мама добре каже.
– Ти знущаєшся? Ні, свою дитину я виховаю сама! Шановна Марія Михайлівна, якщо Вам так потрібна дитина, що ж з сином Насті не живете? – запитала я.
– Хлопчик. У мене самої двоє хлопчаків. А тут – внучка, завжди дочку хотіла. А тут таке щастя – ти мені свою віддаси. Вона буде мене мамою називати, я їй буду коси плести, нарешті в ляльки грати. – розмріялася свекруха.
Від її слів мені стало погано, я розвернулася, в коридорі взулася і почала відкривати двері. Чоловік пішов за мною під крик своєї матері:
– Не умовиш дружину – машину відберу! Май на увазі!
Додому я поїхала одна ледве відбившись від чоловіка і виставила всі його речі за двері. Як він посмів торгувати нашою дочкою? Як? Краще буду матір’ю-одиначкою!
Оце так з’їздила в гості до свекрухи. Лікуватися їй треба, з синочком на пару.