Ледь не розлучились через сестру чоловіка
З Іваном ми одружені два роки. Спочатку ми працювали вдвох, а зараз я в декреті. Чоловік хотів, щоб ми жили окремо, тому ми купили квартиру в іпотеку.
Мій чоловік виріс в селі. З його родиною я завжди була в хороших стосунках. Моя свекруха – золота жінка! Та й молодша сестра чоловіка, Юля, начебто непогана дівчина … була.
– Іра, ти не проти, щоб Юля у нас трохи пожила, – запитав одного разу стурбований чоловік.
– Щось трапилося?
– Так, у батьків знову скандали, розлучатися хочуть, а будинок на батька записаний …
– А мамі невже нічого не положено?
– Напевно щось і належить, вона сама пішла до подруги, поки справа не прояснитися, а сестрі немає куди піти.
Я й не заперечувала, як відмовити то, адже Назар так любить свою сестру, тим більше в родині проблеми, треба допомогти, чим можемо. Різниця у них десять років, тому чоловік і звик оберігати та захищати її. Батьки чоловіка вже давно сваряться, якось раз свекрусі з дочкою довелося вибігати на вулицю взимку, рятуючись від п’яного батька. Не дивно, що після всього цього мати вирішила з ним розлучитися. А оскільки живуть вони в селі, Юля так чи інакше перебралася б до міста скоро.
Що ж, тепер будемо влаштовувати дівчину в вечірню школу, та роботу підшукувати. А потім і в інститут поступить. Так ми з чоловіком вирішили, але в Юлі були свої плани на цей рахунок …
Треба сказати живемо ми втрьох з чоловіком і сином в однокімнатній квартирі. Але нічого, як-небудь влаштуємося. З самого початку дівчина навіть не намагалася мені чимось допомогти. А зайві руки мені ще як би в пригоді, синові всього пів року, я цілий день в справах і турботах. У перші то дні я Юлю не чіпала, дала час прийти в себе, після скандалів, спілкувалася з нею ласкаво. Навіть примудрялася готувати її улюблені голубці і яблучний пиріг. Знала, що дівчина нудьгує по домашньому теплу і хоч якось хотіла компенсувати його. Дівчинці всього шістнадцять років.
Але час ішов і у нас поступово почалися розбіжності. На моє запитання чи буде вона влаштовуватися в вечірню школу, дівчина відповіла, що поки вирішила трохи відпочити, живуть же люди без освіти, що в цьому такого!
Назар підтримував, нехай рік відпочине дівчисько, такі стреси пережила, до того ж треба трохи озирнутися, все життя в селі прожила … Я залишилася крайня після цієї розмови. Юля демонстративно змахнула сльозу і пішла на кухню.
Минуло ще кілька місяців і вона почала себе відчувати зовсім вже привільно. У дівчини з’явилися якісь дивні друзі, могла піти на весь день, а повернутися вся прокурена. Я намагалася поговорити, але у відповідь почула:
– Так і думала, що ти мене ненавидиш!
– Яка нісенітниця, я до тебе ставлюся як до молодшої сестри!
– Так, тоді чому ти заборонила братові купувати мені новий телефон? …
Вона примудрялася підслуховувати навіть речі, які я вимовляла пошепки. Як пояснити дівчині, що у нас два кредити, і кожна копійка на рахунку? Коли пробувала це зробити в минулий раз, Юля тільки розплакалася, так наскаржилась на мене братові.
А тим часом дівчина так само продовжувала нічого не робити, мало того, вона навіть посуду не мила за собою. Ніякої допомоги з її боку не було взагалі. Хотіла – спала, хотіла – гуляла, не життя, а казка! До приходу брата ця хитрюга частенько вставала у раковини й мила посуд, або натирала кахель у ванній. Отримавши похвалу, спокійно сідала за комп’ютер, або йшла прогулятися перед сном. Так і повелося, вдень вона жила в своє задоволення, а ближче до вечора наводила порядок, за цим заняттям її завжди й заставав брат.
Останнім часом дівчина стала навіть відкрито курити в квартирі, я її лаяла, вона скаржилася Назару, він вимовляв мені, що я все придумала. Загалом, незабаром мені все це набридло! Чому ми не можемо жити спокійно своєю сім’єю. Чому ця доросла дівиця сіла на нашу шию і нічим не бажає займатися? Звичайно, я розумію, ситуація непроста, їй важко, але ж вчиться піти можна було і в тому числі елементарно допомагати по дому, а не займатися показухою!
Коли я зрозуміла, що ніякі розмови тут не допомагають, то прийняла ризиковане рішення … В один прекрасний день, поки нікого не було вдома, я зібрала наші з сином речі і поїхала до батьків на інший кінець міста. Чоловікові написала, що більше так не можу, через постійний стрес у мене стало пропадати молоко, а годувати я хотіла мінімум до року. Про подружні обов’язки я краще промовчу … вирішила пожити у батьків місяць інший, поки не приведу свої нерви в порядок.
Назар робив спроби заперечити мені, але всі вони провалилися, я поставила жирну крапку і мала намір жити у батьків стільки, скільки буде потрібно. На щастя, вони все зрозуміли.
На наступний же день Назар приїхав до мене, зібрав наші з сином речі і повіз назад додому. По дорозі пояснив, що зняв Юлі квартиру, а у вихідні привезе маму в місто, в її присутності дівчина бешкетувати не буде і швидко приступить до навчання. А Юлі сказав, що в цьому році вона повинна обов’язково закінчити школу, потім він допоможе, якщо потрібно буде, з інститутом, а вже поступивши, доведеться шукати роботу, щоб оплачувати квартиру. Дівчина подула трохи губи і потихеньку заспокоїлася.
У вихідні приїхала свекруха, відчитала дочку по повній, так, що та навіть зателефонувала і вибачилася переді мною. З того дня все потихеньку почало налагоджуватися в нашій родині. Відчувши смак вільного життя, Юля не відразу змогла перебудуватися. Незабаром дівчина влаштувалася нянею, почала приносити хоч і невеликі, але гроші. А там і свекруха вийшла на роботу.
– Знаєш, Ір, я був не правий, – сказав чоловік після того, як вся ця історія з сестрою закінчилася – мені було спочатку дуже шкода її, напевно це почуття є у кожного старшого брата: молодшу сестру треба оберігати, піклується про неї, навіть якщо вона вже подорослішала. Ось тільки не розумію, в кого вона така пішла? Батьки все життя працювали, без діла не сиділи …
– Та не переживай ти так, вона просто ще дівчисько, але зараз в надійних маминих руках! Я думаю що все буде добре! Ще не пізно все виправити.
Назар посміхнувся, обійняв мене і поцілував, тепер-то ховатися нам не було від кого, а синочок тихо сопів у своєму ліжечку …