Кинув вагітну наречену напередодні весілля…

У свої 25 Валентина не могла натішитися своєму щастю. Зовсім скоро у неї весілля з коханим хлопцем. Роман працює в поліції й навіть вже дослужився до підвищення – його переводять в місто. Батьки – люди заможні. Сам хлопець красивий, охайний, розумний. Не хлопець, а мрія!

Її маму, він вже називає тещею, коли приходить до них у гості. До того ж Валя чекає від коханого дитину. Зовсім скоро вони одружаться і переїдуть до великого міста, де і почнеться нове щасливе життя молодят.

Валя давно мріяла про сім’ю та дітей, але все якось не складалося. У неї були стосунки, але вони не приводили до чогось серйозного. А Рома … з ним все зовсім інакше … Справа йшла до весілля і щосили йшли розмови про переїзд після святкування. І в цей самий момент сталося щось дивне.

Нареченого як підмінили. Він став приходити рідше, а потім і зовсім зник. Перестав відповідати на повідомлення, не брав трубку, коли Валя йому дзвонила.  Вся ця метушня тривала не більше місяця.

Роман знову з’явився і повідомив, що одружуватися не збирається, але, як порядна людина, дитині допомагати буде. Причину свого рішення він теж назвав. У нього з’явилася інша. Містечко маленьке і всі один одного знають. Зовсім скоро Валя дізналася на кого проміняв  її наречений.

Розлучницю звали Леся. Вона старша Романа на 3 роки, на голову вища, а за плечима у неї розлучення і п’ятирічна дочка від першого шлюбу. Валя не могла зрозуміти, чим ця особа могла так привернути її коханого, щоб він кинув її, вагітну за тиждень  до весілля. Бідна дівчина була вже на 9 місяці, коли дізналася, що Рома одружився з Лесею і та теж вагітна.

Всі переживання і нервові зриви погано позначалися на протіканні вагітності. Був страх не доносити дитинку до покладеного терміну. Валя вирішує написати Роману повідомлення, що відразу після пологів вона подасть на аліменти.

У справу втручається Леся і між дівчатами зав’язується низка негативних листувань в соцмережі. Розлучниця «рекомендувала» Валі відстати від її чоловіка і впевнено стверджувала, що дитина не від нього. Термін пологів був призначений. Валя лежала в лікарні на збереженні. Вона не уявляла, що буде далі та як вона має вижити з дитиною. «Головне – народити, а там подивимося» – вирішила Валентина.

Пологи були важкими. На світ з’явився голубоокий і світловолосий хлопчик, на щастя, зовсім здоровий. Зміцнівши, Валя зв’язалася з батьком дитини та повторила про свій твердий намір подавати на аліменти. Роман відповів, що дитина не від нього і платити він не збирається.

У справу знову втрутилася Леся. Вона, в свою чергу, радила Валі не смішити людей і не рипатися зі своїм блакитнооким сином, зовсім несхожим на Романа.

Почався довгий процес. Експертиза на батьківство. Судова тяганина. Його брехливі слова в суді, що він не знав про вагітність на перших порах, а дізнавшись, був не впевнений, що саме він батько. Валя вела асоціальний спосіб життя і бла-бла-бла. Але результат ДНК розставив все на свої місця. Справу було виграно.

Минуло п’ять років. Хлопчик зовсім підріс. Роман виплачував аліменти, життя тривало. На роботі Валя познайомилась з Миколою. Хлопець з простої сім’ї, працьовитий, трохи молодший за неї, не красень, але добрий душею. Зав’язалися відносини, які привели до довгоочікуваного весілля. Валін син став називати Миколу татом, а зовсім скоро у них з’явилася спільна дочка.

Рома розлучився з Лесею. Дівчина зрадила йому з якимось таксистом і навіть не намагалася виправдатися.