“Квартиру спочатку на мене перепиши, а потім вже можеш шукати свою другу половинку!” – сказала мені дочка

Я доросла, самостійна людина, але моя донька вирішила, що може мені розповідати, як мені жити і що робити. Сказала мені, що я зможу налагодити своє особисте життя лише після того, як перепишу житло на неї. Уявіть собі!

Мені вже за п’ятдесят, а дочці моїй двадцять шість років і вона вже має свою власну сім’ю. Ось я в її особисте життя не лізу. Вони з чоловіком кілька років у шлюбі, але дітей заводити поки що не хочуть, я і не наполягаю, не нагадую і не капаю їм за це на мізки.

Зовсім не намагаюся влазити в їхні стосунки із чоловіком. У дочки зайвий раз нічого такого не питаю за її сім’ю, тільки коли вона сама ділиться чимось, то я вислуховую. Спочатку вони хотіли жити окремо – я підтримала. Не починала забороняти, говорити та благати залишитися в моїй домівці. Адже вони вже самостійні люди і мають право вирішувати все самі.

Я ж працюю, грошей у дочки не вимагаю, заробляю сама на себе.

Півтора роки тому у моєму житті з’явився чоловік. Колишнього чоловіка я втратила, коли мені було сорок років. Наші стосунки з Олексієм із дружніх переросли згодом у романтичні. Він теж має дорослих дітей. Він працює, обіймає хорошу посаду у місцевій компанії, повністю себе забезпечує та допомагає дітям.

Також Олексій дарує мені квіти, робить подарунки, так сказати, балує. Дочка дізналася про мого чоловіка через півроку наших відносин із ним. Так як ми з нею бачилися рідко, то про таку подію у мене просто не було можливості розповісти їй. І дізналася дочка про нього зовсім випадково. Якось вона була в місцях поряд, і вирішила зайти в гості, але в цей час якраз удома і був Олексій.

Звичайно ж, вона зрозуміла, що це мій коханий і реакція її була дуже жахливою. Олексій привітався з нею, вона ж нагрубила у відповідь.

А мені потім висловила, що в мене поїхав дах на старості років. Я спокійним тоном попросила її поводитися нормально по відношенню до мене та Олексія, та й взагалі її моє особисте життя не повинно хвилювати.

Ти зовсім не розумієш, чи що?! Я таки маю до цього справу. Тебе не стане в живих, а мені доведеться за квартиру судитися з твоїм нареченм! – крикнула мені дочка.

Я не збиралася це терпіти, а сказала дочці, щоб вона йшла з дому. Я думала, що вона швидко вибачиться за свою поведінку, але ні … Якось через пару днів, без привіту вона мені пише:

“Квартиру на мене перепиши, тоді і прийму твого чоловіка!” А то я залишуся без квартири.”

Не розумію, з чого вона взяла, що ми з Олексієм розписуватимемося. Ми не бачимо в цьому жодного сенсу. Адже у кожного вже є діти та своє нажите майно у попередніх шлюбах. Та й взагалі за заповітом квартира у будь-якому разі буде їй.

Сенсу вкотре виправдовуватися і пояснювати доньці це все я не бачу. Вона не поспішає вибачатися, тоді чому я маю їй все пояснювати. І взагалі, я не хочу з нею говорити навіть зараз після її витівок. Мені чесно кажучи навіть соромно за її таку поведінку. Тому я чекатиму на її вибачення, а там уже подивимося.