Купила печиво до чаю і пішла до коханки чоловіка додому. Спочатку вона була не рада…

Скажу так, я чітко знала:  коли чоловік став придивлятися, коли почав контактувати, коли вже зраджував по повній.

Я ж прожила з ним більше 25-ти років, можу з легкістю вгадати настрій по ходьбі, знаю, коли посварився з шефом, коли трохи випив з приятелями, коли у нього ідеальний настрій, щоб щось просити. Я знаю свого чоловіка.

І коли я зрозуміла, що вже не зможу задовольнити всі його потреби і інтереси, то у мене було два шляхи:  Розлучення або смиренність

Розлучення я не хотіла, тому що міняти житло, звички, пояснювати все близьким і друзям… Років мені вже 45, розуму вистачає на те, щоб розглянути смиренність. Нагуляется в результаті, а я буду острівцем спокою і розсудливості, потім разом зустрінемо старість. Кидати можна в мене з докором фрази, що я не поважаю себе, що немає почуття власної гідності, але у мене є свої цілі, тому я пішла по шляху смирення.

Все було добре, задоволений своїми сексуальними успіхами чоловік усіма способами намагався вести себе вдома дбайливо, уважно. Поки не сталося у нього щось з панянкою його. Став дратівливий, шукав приводу посваритися, але я розумна і  не  йшла на конфлікт.  Я зрозуміла, що скоріше всього дама серця почала вимагати більшого. І тут я пішла в магазин, купила печиво до чаю і  пішла до неї додому.

Вистежила чоловіка я давно, коли ще думала, що вибрати. Через сусідів дізналася ім’я коханки. Зараз ця інформація стала в нагоді. Стою біля дверей.

– Хто там?

– Ольга, це Віра, дружина Ігоря, нам треба поговорити.

Що сказати, у чоловіка прекрасний смак. Струнка, приємна, але аж надто молоденька, від сили років 25-27. Дивилася на мене з жахом, ймовірно думала,  що я прийшла за чоловіка боротися. Я-то всього лише зайшла поговорити.

– Ольга, став чайник, що ж ми не рідні один одному? Я ось і печиво купила, давай нормально про все поговоримо, раз у нас стільки спільного.

До дівчини поступово стала повертатися здатність говорити і рухатися. Вона відкрила двері, щоб я могла пройти, запропонувала тапки. Провела мене до кухні, я погладила її кішку, потім ми сіли говорити.

– Вибачте …

-Оль, я до тебе не лаятися прийшла. Хочу, щоб все було, як раніше, коли ти його радувала. Він тоді повертався додому задоволений, а я жила в мирі і спокої. Я думаю, що ти втомилася від статусу коханки, це я розумію, хочеться сім’ї, дітей, але ти ж розумієш, що у нього дочка твого віку, що вже онук є. Він і злий ходить, тому що не хоче цього всього, а ти тиснеш.

– Він сам сказав, що піде з часом від Вас, ще раз вибачте. Мені важко такі розмови вести так спокійно.
– Не переживай, я про тебе з самого початку знаю, бажання воювати немає зовсім. Я допомогти хочу  і тобі і собі. Дивись …

Я показала їй фотографії чоловіка в молодості, який спортивний і красивий, з дітьми на руках, з  дітьми підлітками. Відзначала фотографії, де йому 20, 25, 30, 35 і так далі до поточного, а потім показала фото, де його батько з моїми дітьми, потім, коли йому ледь за 50.

– Розумієш, Олю, у Ігоря життя повноцінне було вже, він все більше на батька свого стає схожий, ще років 5 пострибає, а далі вже простатит буде основною темою його життя. І втомлюється він, приходить від тебе і спить відразу, сили вже не ті. Я не проти розлучення, якщо він його захоче. Я за те, щоб ви обоє дурниці не зробили, ти ж молода така ще. Він і злиться зараз, тому що сам не хоче. Йому подобається все так, як є. І тобі через пару років вже і ровесники будуть подобається, це зараз  на постарше тягне, досвіду набратися.

Оля уважно мене слухала, їла печиво, явно розслабилася. Потім каже:

– Так, я й сама бачу, що йому в кіно не цікаво, а в клуби і самій стрьомно з ним ходити. До мене ровесники часто пристають, але вони якісь незрілі. Я з одного боку хотіла, щоб він дотримав обіцянки, а сама думала, що куди він мені з такою різницею. Ви така спокійна, мудра, моя мама зовсім  інша. Можна я Вам питання позадаю?

Так ми сиділи кілька годин. Оля непогана дівчинка, не вистачило їй жіночої підтримки в житті, тому трохи заплуталася. Я допомогла зрозуміти їй, що життя просте і складне водночас. Зустріч закінчилася на доброзичлмво, в прихожій Оля навіть злегка обняла мене, явно вдячна за те, що я допомогла не зробити помилку.

Ігореві про зустріч Оля не сказала, розлучилися вони досить спокійно. Чоловікові стало незатишно з нею з розумінням до чого справа може йти, тому заспокоївся, та й радів, що питання закрите.

Поки ознак зрад не бачу, може вистачило. Не знаю, не загадую. Печива в магазині багато, можу ще одну молоду на шлях істинний повернути, мені не складно.