Купила квартиру, яка належала колишньому чоловікові та його матері. Зустріч, про яку навіть мріяти не могла

Леся просто світиться від щастя. Вони з чоловіком минулого місяця купили шикарну трикімнатну квартиру з хорошим планування, яка розташована неподалік від її роботи. А головне – ні Віри Аркадіївни, ні її синочка над душею! Леся навіть і не мріяла про таке: бачити їхні обличчя, коли вони дізналися, що їх дорогоцінну квартиру купив її чоловік!

Вона навіть не може точно сказати, що приносить їй більше радості: покупка хорошого житла або гнів її колишньої свекрухи.

З Іваном вона познайомилася дванадцять років тому. Метелики в животі, повне відключення сірої речовини, абсолютне взаєморозуміння закоханих, світ через рожеві окуляри… І лише одне псувало цю ідеалістичну картину: Віра Аркадіївна.

Обраницю сина вона відмовилася приймати, охрестивши нахлібницею. Леся багато працювала і вчилася, шкідливих звичок не мала, не відмовлялася від прибирання і готування, як заворожена дивилася на Івана. Але всього цього було мало. Нахлібниця – і цим все сказано!

Право привести кохану дівчину у квартиру в Івана було: він був таким же власником нерухомості, як і його мама. На любов ця жінка дивилася скептично, зумівши відразу розгледіти «справжню мету» Лесі: їх квадратні метри. Судячи з того, що предмет гордості – сталінська трійка – була нею успадкована від чоловіка нарівні з сином, Віра Аркадіївна точно знала, про що вона говорить.

– Зроблю все, але ні одного квадратного сантиметра ти тут не отримаєш! Я – господиня! – щодня вислуховувала Леся.

А банальне «доброго ранку», Віра Аркадіївна заміняла один словом: – нахлібниця! Шлюб Лесі з Іваном, укладений поспішно, розпався не менше швидко: і року не минуло з моменту його реєстрації, як вони вже розлучились.

Заручившись мовчанням сина, Віра Аркадіївна зовсім перестала вибирати слова, докоряючи Лесі навіть шматком дівчиною ж купленого хліба. Леся зібрала речі та запропонувала чоловікові разом піти на орендовану квартиру.

Іван відмовився, провівши дружину поглядом побитої собаки. Розлучення, радість Віри Аркадіївни, Лесине усвідомлення помилки юності.

Через десять років вони знову зустрілися. При обставинах вельми радісних для однієї сторони і не самих райдужних – для іншої.

– Коли наш ріелтор показав нам фотографії тієї самої квартири, я дуже здивувалася, – розповідає Леся. – Він ще додав, що там два власники і їм терміново треба роз’їхатися, тому вони навіть трохи знизили ціну. Ми з чоловіком порадилися і вирішили – беремо!

Протилежну сторону представляли Віра Аркадіївна і нова дружина її сина. Теж «нахлібниця», але нахабна: домоглася, щоб розмін і відселення свекрухи відбулися.

– Мене не було ні на огляді, ні на угоді. – сміється Леся –  Навіщо? Квартиру я бачила, навіть мала честь в ній проживати. А якби Віра Аркадіївна мене побачила, то цілком могла б і передумати, тільки в силу свого характеру. Тому я сиділа тихо, як мишка, і не показувалась.

Через тиждень після операції Іван з дружиною звільнили приміщення, придбавши своє житло. А ось Віра Аркадіївна, замість прописаних в договорі двох тижнів, стала просити ще місяць.

– Вона моєму чоловікові зателефонувала. Він їй повідомив, що порадиться зі мною і передзвонить. Але передзвонила я. Озвучила, що ніякого місяця не буде і що ми перевеземо речі в призначений день. Колишня свекруха мене не впізнала,  вмовляла, бідкалася на нахлібницю, пригріту сином. А мені стало так смішно: нагорода знайшла свого героя! Вона так тряслася за свою квартиру, що вижила мене. А варто було знайтися нахабнішій невістці, як бац – і розмін, – Леся не приховує свого щастя.

Нові власники приїхали перевіряти, чи з’їхала стара господиня. Тоді й відбулася сцена впізнавання. Віра Аркадіївна стала кричати, що визнає угоду недійсною, що перша нахлібниця все одно нічого не отримає. Жінка навіть зателефонувала синові, який зірвався і приїхав.

– Вони дивилися на мене, як барани на нові ворота, поки чоловік говорив, що змінить замки й викине їх речі в під’їзд. Це була, напевно, сама епічна сцена в моєму житті.

Розум переміг: колишня власниця виселилась по-доброму, а Леся вирішила, що в колишній кімнаті колишньої свекрухи буде їх спальня.

– Мене б і другий варіант влаштував: викидання речей в під’їзд. По-своєму Віра Аркадіївна виявилася права: тепер її дорогоцінна квартира належить мені. Сподіваюся, що вона живе тепер в який-небудь крихітній кімнатці та не знаходить собі місці, знаючи, хто саме господарює на її колишніх квадратних метрах! – щасливо посміхнулася Леся.