Купіть мені цукру – попросив молодий хлопець

Така історія сталася зі мною в АТБ. Зайшла я якось ввечері за продуктами. Зі мною був син. Купили все що потрібно і встали в чергу на касу.

Дивлюся – стоїть хлопець трохи подалі від каси і на всіх дивиться. Погляд такий, ніби хоче щось запитати, але не наважується.

Одягнений звичайно, чисто. Тверезий. Поки я на нього дивилася, він вибрав, до кого підійти і це була я.

Підходить і питає:

-Вибачте, а ви не могли б купити мені кілограм цукру? Я якось розгубилася і головою похитала.

Він відійшов мовчки, нічого не сказав. А я стою і думаю – ось цукру пошкодувала, тридцятка ціна питання. Не горілку ж, або сигарети попросив!

Самі теж всяко жили: і цукру не було, і хліба. Черга наша підходить і я синові сказала сходити, взяти цукор.

Розплачуємося, підходжу до хлопця і цукор йому простягаю. Він не очікував, спочатку здивувався, потім дякувати став і відійшов.

Ми свої продукти в пакет зібрали, виходимо з магазину, а хлопець нас чекає. Підходить і простягає мені упаковку бісквітів «Барні», дякує за цукор і йде.

Тут вже черга прийшла дивуватися мені. Якщо у нього гроші були на «Барні», який коштує дорожче цукру, то чому він сам не купив цукор?

Або – не хочеться думати погано про людину – «Барні» він вкрав! Але як і коли? Стояв він біля каси з порожніми руками, коли ось тільки ми пакети збирали, відійшов.

Але бісквіти лежать біля самої каси, навряд чи б можна було упаковку взяти непомітно. Чому саме цукор? Сто питань – і жодної відповіді!

І начебто і купили цей нещасний цукор, наче добру справу зробили, а на душі якось не дуже радісно, ​​і недобре себе почуваю.

І начебто покласти упаковку до решти – теж не варіант. Доказів, що він вкрав «Барні» у мене немає.

Ось так ось ми допомогли людині, а він нам залишив мільйон питань і сумнівів!