Кризу ми подолали, але сім’ю це не врятувало

Наше сімейне життя починалось як хороша казка, а зікінчилось як дуже погана казка. Всього ми прожили разом 6 років. Зараз ми розлучаємось, не зважаючи на те,що дружина намагаються зберегти сім’ю, яка ще недавно була їй “непотрібна і вона втомилась терпіти”. Але я не хочу жити з нею далі.

В чому причина? Я думаю, зараз переважна більшість жінок впізнаютьсебе, але не зізнаються в цьому, замість озвучивши то саме легендарне: «Мужик повинен» і «Мужик винен».

Познайомилися ми з дружиною ще в студентські роки, спочатку були друзями, а пізніше і почуття прокинулися. Після закінчення інституту одружилися і почали наше сімейне життя.

Життя – штука складна, бувають злети і падіння, так було і у нас. На самому початку мені пощастило трохи більше. Я знайшов хорошу роботу за своїм профілем і став утримувати нашу сім’ю один. У дружини справи йшли не дуже, робота перетворилася в муку (конфлікт з начальницею), а заробіток був ніякий. Це все (її робота) звичайно ж било по її самооцінці, самолюбству і амбіціям. Але на наших відносинах це, на щастя, не відбивалося. Я поєднував все: і гроші заробляв, і наше життя облаштовував, і про неї дбав і няньчився (і мені це подобалося). Скажу чесно, я був щасливий, улюблена жінка поруч, що ще треба.

Але через кілька років картина змінилася в протилежну сторону і реакція дружини мене просто вбила. Дружина змінила роботу і її справи пішли в гору, у мене ж з часом стався «спад». Наш керівник помер, а спадкоємці поділили бізнес і багато фахівців (і я в тому числі) залишилися без роботи. Роботу я пізніше знайшов, але починати, ясна річ, довелося з нуля, заробіток на перших парах був нижче колишнього, але по сімейному бюджету це не вдарило.

А ось дружина показала себе зовсім з іншого боку. Вона стала мене дорікати грошима і говорити, що це вона тягне сім’ю на собі, хоча це було не так. Її заробіток не сильно перевищував мій і вкладалися ми в сім’ю як раніше: на 70% я, а на 30% вона. І ось тепер вона стала себе так вести. Я мовчу про підтримку і розуміння, як це повинно бути в сім’ї.

В цілому «такі» стосунки тривали півтора року. При кожному конфлікті, сварці чи просто коли їй щось було не так, вона починала докоряти мене грошима і моєї невдачею в минулій роботі.
А потім мої труди дали результат і я став поступово підніматися, як і раніше. Мені вдалося повернутися до колишніх «висот» і навіть трохи краще. Але відносини з дружиною для мене, по суті, на цьому закінчилися.

І справа була не в грошах, просто я більше не бачив рідну, близьку і кохану людину, я не бачив поруч кохану жінку. Більш того, я не чекав від неї більше нічого хорошого, а ось удару нишком я б зовсім не здивувався.

Зрештою у нас стався останній конфлікт, де я і розставив всі крапки над «i». Я прямим текстом висловив дружині все і вперше озвучив своє бажання розлучитися, бо сім’ї вже давно не бачив і не відчував. Дружина була в шоці, вона була зла і вважала, що у мене просто уражене самолюбство. Але ситуація після всього зовсім не змінилася: і ми і наші погляди не змінилися, конфлікти продовжилися і моє бажання розлучитися теж.

На даний момент ми офіційно все ще в шлюбі, але кожен живе своїм життям. Дружина намагається щось міняти, щось робить для мене, але видно, що все це – лише гра і спроба зберегти зручне життя, все це не щиро і без душі. Я все ще хочу розлучення і має намір це зробити.

І повторюся, справа не в грошах і не в самолюбстві. Я просто розчарувався в сім’ї, у відносинах і в коханій жінці. Так, це життя і так буває, але від цього нітрохи не легше і того, що сталося це не скасовує.