Кредит взяв батько, а повертати довелось мені. Не чекала від нього настільки підступного вчинку…

На моїх 18 років батьки подарували мені двокімнатну квартиру. Через рік трагічно загинула моя мама: автобус, яким вона поверталась з відрядження, зіткнувся з фурою, вона померла на місці. Я довго не могла оговтатись від такої втрати, чого не скажеш про мого батька.

У свої 52 він завів роман з моєю колишньою однокласницею, яка жила в сусідньому будинку. Знаючи характер цієї дівчини, я намагалась уберегти тата від помилки, але він і слухати мене не став.

Внаслідок цього шлюбу він втратив свій бізнес, майно, частково здоров’я та можливість спілкуватися зі мною та внуком. Я ніколи не забороняла батькові бачитися з внуком, проте за останній рік він жодного разу не виявив такого бажання. Що ж, така його воля.

Зі своєю дружиною вони набрали безліч кредитів. І я б так і не знала про це, якби рік тому мені не почали дзвонити одразу з трьох великих банків, з питаннями про погашення кредитів. Загальна сума склала близько 5 мільйонів гривень.

Досить довго я пояснювала, що з батьком я не спілкуюся, що тут якась помилка. Вони говорили, що все відзначать там у себе і на наступний день знову дзвонили. У кожному з банків в якийсь момент мені попадалася людина, яка пояснювала, що батько вказав мою адресу  і телефон та мене як людину через яку його можна знайти. Через якийсь час дзвінки припинилися і я заспокоїлася. Як виявилося – зовсім даремно.

Мені почали приходити «листи щастя» від колекторських агентств, з вимогою погасити борг. Так, вони були на ім’я батька, але я все одно нервувала. Ми всі чули про роботу колекторів, а коли там вказана моя адреса, хто буде розбиратися? Я передзвонювала на кожен лист в кожне агентство і пояснювала ситуацію, що при всьому бажанні не знайду батька. І на якийсь час вони перестали дзвонити.

Грім серед ясного неба пролунав через місяць. Почали дзвонити вже мені, а не батькові на мій номер. І я зрозуміла, яка була дурна. Коли мені виповнилося 22 – батько підсунув мені якісь папірці і я їх підписала, не чекаючи підлості від рідної людини. Виявилося, що це був договір на оформлення кредитної картки з лімітним кредитом в 750 000 грн. Звісно, мені ніхто не оформив би таке, але він надав у банк довідки про свої доходи й сам виступив як поручитель. На той час його фірма ще не була банкрутом.  І ось ці то 750 000 вони й шукали.

Пройшли всі терміни оплати по карті, про яку я ні слуху ні духу. Ми з чоловіком швидко зібралися і з’їздили в банк. Так, дійсно, карта була оформлена, були витрачені гроші. Докопатися не було до чого. Всі юристи сказали, що я тут нічого не доведу. Доведеться платити. Та й до того ж я не вірила, що батько може так зі мною вчинити.

Через пів року судової тяганини мені довелося платити. Я продала квартиру, ми з сім’єю тепер живемо в орендованій. Я вдячна, що чоловік мене підтримав, а не кинув у важку хвилину.

А що батько? Що ж він сказав на це? Побачивши в соціальних мережах наш переїзд він мені подзвонив уточнити ситуацію.

– О, супер, хоч одним кредитом менше! – зрадів він.