Кожній дитині спадок її батька, адже це справедливо…

Чоловік Ані – молодша дитина у свекрухи. В нього є ще сестра Марія, а з її батьком Антоніна Андріївна розлучилася, коли дівчинці було лише 4 роки. Через рік свекруха вдруге вийшла заміж.

Батько Михайла дитину Антоніни Андріївни від першого шлюбу прийняв, різниця між дітьми 6 років. Якщо щось купувалося одному, то одночасно обновку отримував і інший. Навіть на дні народження одного з дітей, подарунки отримували обоє: і брат, і сестра.

– Дочка, звісно, ревнувала, – визнає сама Антоніна Андріївна, – але не більше, ніж старша дитина ревнує батьків до молодшої, навіть, якщо вони від одного батька. Ми з чоловіком завжди намагалися зробити так, щоб дочка не відчувала себе обділеною.

Коли Марії виповнилося 20 років,  виник в її житті рідний тато. Точніше він аліменти завжди платив, але особисто брати участь в житті дочки не дуже прагнув. У чоловіка так і не народилося більше дітей, з другою дружиною він теж розлучився, їхав працювати в Київ, потім за кордон, а тепер його знайомий повідомив Марії, що батька більше немає, а вона – єдина спадкоємиця двокімнатної квартири, яка належала батькам батька, її бабусі та дідусеві.

Засмутилася від новини про втрату Маша не сильно: все ж по суті кровного свого батька вона зовсім не знала, а ось звістці про спадщину дуже зраділа.

– Я буду там жити, – заявила батькам Маша, в той час ще студентка, – хочу незалежності, я вже доросла.

Мама і вітчим марно намагалися її переконати, побоюючись того, що занадто «самостійна» дівчина може вляпатись в халепу та і наробити дурниць.

Ну в принципі, так і сталося. Через пів року Маша відправилася в РАЦС з незрозумілим суб’єктом, років на 10 старшим за неї, з причини позапланової вагітності. Втім, спокійно Марія прожила зі своїм чоловіком 10 років, ростили сина.

За цей час встиг створити сім’ю її молодший брат.  2 роки тому Михайло та Аня  одружилися. Житло вони знімають, накопичують гроші на перший внесок на студію, принаймні, хотіли на студію, а зараз невідомо, як буде.

– Беріть простору студію. Як у вас діти з’являться, – сказала Антоніна Андріївна, – ми з вами поміняємося, ми з батьком підемо в маленьку квартиру, а вам нашу звільнимо.

Квартира, в якій жили батьки Михайла належала його батькові. І таке рішення було б більш ніж справедливим: Маші квартиру залишив її батько, а Міші залишить його батько. А недавно Аня дізналася, що незабаром вона стане мамою. І майже відразу стало відомо, що Марія залишилася без житла.

Маша вирішила стати бізнесвумен,  потрібен був кредит, вона і підписалася на авантюру за порадою чоловіка: взяти в борг в авторитетних людей. Це, виявляється, було ще 4 роки тому. Батьки нічого про це не знали. Бізнес очікувано прогорів, чоловік Марії ховається від боргів десь у далеких родичів, квартиру довелося переписати на кредиторів, а Маша з сином повернулася до мами.

– Що ж ми тепер рідну дочку з дому виставимо? – голосить Антоніна Андріївна, – Ми ж тепер всі тут живемо і внук без житла залишився, Маша з сином тут прописані.

– Мало того, що з двокімнатною квартирою вийшов облом, – обурюється Аня, – так ще свекруха вимагає від чоловіка, щоб він переписав свою квартиру на обох дітей навпіл: і на свого сина, і на Машу.

– Станеться щось з чоловіком, – пояснює Антоніна Андріївна, – на вулиці опинюся я, моя дочка і мій внук.

А батько Михайла цього робити категорично не хоче:

– Маша вже отримала спадок від свого батька і успішно ним розпорядилася. А вже як розпорядилася, – каже чоловік, – це її справа. З нами вона не радилася. А я маю повне право залишити спадок своїй дитині й він не повинен зменшуватися від того, що його сестричка вчинила дуже нерозумно.

Нещодавно вітчим подав на розлучення з дружиною, щоб в разі чого, дружина не змогла претендувати на половину його спадщини: мовляв, жити будемо, як жили, а після мене все відійде рідному синові.

Тепер свекруха бігає до  Ані,  просить, щоб вплинули на її чоловіка. На майбутнє бігає, адже свекор не збирається дарувати квартиру синові, він хоче, щоб вона дісталася йому за заповітом. Свекор абсолютно здоровий, тому метання Антоніни Андріївни виглядають більш ніж дивно.

– Ви ж все одно будете брати іпотеку, – каже свекруха синові, – а у моєї Маші нічогісінько немає. Ти повинен вчинити, як брат, поділити спадщину. Машенька і так знедолена, без батька росла.

– Мамо – каже Михайло, – яку спадщину? Мій батько живий, що ти пристала, вас ніхто не жене, своє рішення він пояснив. Маша не була б знедоленою, якби головою думала, вона здатна розтринькати й цю квартиру, зрештою, у неї ще й чоловік є, нехай він і думає разом з сестрою, де буде жити їхня дитина, вони теж можуть взяти іпотеку.

Ось така в родині складна ситуація. Все на взводі: Міша, його вагітна дружина, батьки, сестра, яка побоюється тепер, що залишиться без свого кутка. Хто правий і що робити?