Кожен день плачу через чоловіка

Не хотіла писати, але черговий скандал так з сил вибив, що не можу більше мовчати. Подруги на мене дивляться і думають – ось дура. І я з ними згодна.

Справа в тому, що вийшла я заміж дуже рано, в 18 років. Вийшла по любові – як тоді думала. Як зараз розумію – за любов я прийняла першу закоханість, дах рвало тільки так. Зійшлися в 18, а в 19 я народила доньку. Я не можу сказати, що чоловік поганий, він нас з донькою дуже любить, намагається з усіх сил, щоб у нас все було, не п’є, не зраджує, руку не піднімає, працює на знос, щоб сім’я ні в чому не потребувала, але характер …

Я працюю вдома, комерційний письменник, природно, завжди у нього під боком, і все у нас добре в ці дні. Але ще я вчуся заочно в іншому місті – і ось тоді-то, коли я їду на сесію, і починається.

Не взяла трубку – скандал.

Чоловічий голос (є хлопці в групі) – скандал.

Кудись вийшла ввечері – скандал.

У кіно з подружкою? Ти ж вчитися поїхала, а не по кіно шлятися! Скандал!

Одного разу затрималася на парах. Затриматися довелося, тому що обговорювала з куратором курсову роботу. Так як вчуся після обіду, то повертаюся до гуртожитку приблизно в 7-8 вечора. А в той день затрималася на годину, а батарейка на телефоні повністю сіла. Коли приїхала і включила телефон – тряслася від страху. Він закотив істерику: не зміг мені додзвонитися, почав дзвонити моїй подрузі (з якою вчимося), збаламутив її до того, що вона теж впала в істерику, думала, що мене викрали-згвалтували-пограбували і так далі. А подруга ще ненавмисно проговорилася йому, що в гуртожитку живе мій одногрупник, так там таке почалося! А чому ти не сказала? А він до тебе заходить? Напевно і на пари і з пар разом, а потім ще й спите в одній кімнаті … Я думала, що збожеволію.

Я знаю, що це ревнощі і вони настільки необгрунтовані, що мені вже нікуди себе подіти. Постійно за все виправдовуюсь і так соромно, коли доводиться робити це при сторонніх людях. На мене дивляться з жалістю, а я це ненавиджу.

Зустріла недавно хлопця, з яким зустрічалася в школі. Він на мене подивився, каже “Ось чоловікові твому пощастило, напевно, на руках тебе носить”. Я створюю видимість, що у нас все прекрасно, але вже давно нічого не прекрасно. Постійні сварки вимотали мене настільки, що я втратила радість в житті взагалі. Нікуди не ходжу – пропало бажання. Максимум, що собі дозволяю – раз в пару місяців випити з невісткою вдома, коли вона приїжджає. Та й то він весь час коситься і потім дорікає, що я весь час присвятила їй, а на нього уваги не звертала.

Я щаслива в своїй родині, але, як тільки дивлюся з боку в моменти скандалів, то мені здається, що дочка – це єдина радість, яка була і буде у мене в житті.