Колишня подруга не просто так згадала про мене…

День видався досить дивним. На роботі в обід зникло світло. Нас всіх відпустили додому, оскільки дальше сидіти в офісі було недоречно.

Майже одразу після цього мені подзвонила давня знайома, точніше колишня подруга, з якою ми вже не спілкуємося більше трьох років. Коли я ще була студенткою п’ятого курсу, через неї у мене був серйозний конфлікт з батьками. Вона мене тоді дуже підставила,  тому я з нею і перестала спілкуватися.

Її дзвінок став для мене справжньою несподіванкою. Запитала як у мене справи. Напросилася на зустріч. Я вирішила з’ясувати, чому вона раптом згадала про мене і запросила її до себе. Через годину вона вже була у нас. Мило щебетала. Найчастіше питала про мене. На мої запитання відповідала побіжно.

Я бачила по очах, що їй щось потрібно від мене, а тому безпосередньо запитала у неї про це. Виявилося, вона хотіла у мене зайняти грошей. Причому немаленьку суму. Вся річ у тім, що вона заборгувала банку по кредиту. А якщо вчасно не віддасть, прийдуть колектори. Але у мене ж немає таких грошей. Про що я їй і сказала.

Вона пішла ображена. А мені то що. Сама вона винна. Нічого в кредити влазити, якщо не впевнена, що зможеш вчасно платити. Найпротивніше те, що вона згадала про мене лише тоді, коли їй знадобилася допомога. А про мої проблеми вона просто промовчала. Ось такі люди бувають на світі.