Колишня дружина чоловіка не дозволяє дочці приходити до нас через те, що я залишила її на кілька хвилин з немовлям

У мене зараз склалася дуже складна ситуація, з якої я не можу знайти виходу.

Я заміжня вже 3 роки й для Петра я друга дружина. До нас часто їздить Оля, донька мого чоловіка від його першої дружини. Їй 10 років. Дівчинка вона дуже хороша, розумна, ласкава,  не конфліктна. Завжди допоможе, посуд помиє, за собою прибере.

Нещодавно я народила дитину. Після виписки з пологового будинку, Олю ми два місяці до себе не брали. Але чоловік бачився з дочкою: вони ходили в кіно, музеї, каталися на велосипедах.  Чоловік платить аліменти – чверть заробітку, допомагає з одягом, школою і дозвіллям. Під час літніх канікул дівчинка завжди живе з нами, принаймні, саме так було до цього літа. Її мама ці три літніх місяці повертала аліменти Петрові, оскільки в цей час у неї не було витрат на дочку. Це їх домовленості, так запропонувала сама Марина. Вона вважає, що отримувати аліменти на дитину за той час, який дитина живе у батька, це не зовсім чесно.

В принципі, всі ми досить адекватні. Конфліктів не було ні у кого: Петро з Мариною розійшлися дружно, задовго до нашого з ним знайомства, коли їх доньці було чотири роки. Оля відразу мене прийняла, не стала влаштовувати істерик. Ми з Мариною завжди поводимося ввічливо в присутності одна одної. Оля запрошує мене до себе на день народження разом з Петром. Тобто, з колишньою дружиною ніхто ніколи не сварився.

На початку травня я народила. Петро одразу сказав дочці, що у неї з’явився брат. Пообіцяв, що не стане любити її менше, поговорив по душах. Пояснив, що маленька дитина потребує більше уваги та, скоріше за все, буде часто хворіти, і попросив не ображатися, якщо ми станемо забирати її до себе на вихідні трохи рідше.

Оля зателефонувала мені, коли я була в пологовому будинку, і привітала. Попросила фотографію братика. Я відправила їй знімок. Вона мріяла скоріше його побачити, написала, що зібрала кишенькові гроші та купила для нього подарунок. Ще вона поділилася тим, що просила у мами брата і сестру, але Марина більше народжувати не стала.

Два місяці на те, щоб малюк більш-менш зміцнів, пройшли. Петро з’їздив за дочкою і привіз її до нас. Знайомство братика і сестрички пройшло ідеально: задоволена Оля вручила братові набір брязкалець і мало не затискала. Вона іноді сама підходила до ліжечка, коли син прокидався, намагалася його заколисати. Кілька разів просила дозволити їй його одягнути, навіть викликалася попрасувати сорочечки.

Оля стала мені помічницею: чоловік на роботі з ранку до вечора, а його дочка дуже мене виручала з тим же побутом. Вона вміє готувати, із задоволенням це робить. Обов’язково допомагає мені, коли треба навести чистоту. Я її ніколи не змушувала, іноді прошу про щось, але найчастіше, Оля викликається сама.

Дочка чоловіка гостювала у нас майже два тижні, коли у мене закінчилася сіль. Син тільки заснув, і я вирішила сама прогулятися до магазину. АТБ в сусідньому будинку, йти до нього три хвилини. Я попросила Олю приглянути за братиком, зібралася і пішла. Повернулася через п’ятнадцять хвилин, купивши не тільки сіль, а й морозиво для Олі.

Не встигла я зайти у квартиру, як мені подзвонила Марина. Поки мене не було, вона дзвонила дочці, а та їй сказала, що наглядає за братом, поки мене немає. Марину обурив цей факт, вона мені висловила, що її дочка – не нянька і зажадала, щоб ми того ж вечора повернули їй дівчинку.

Петро сам поговорив з колишньою дружиною. Але Марина не відступила. Вона подзвонила Олі та сказала їй їхати додому під загрозою покарання. Чоловік сам відвіз доньку. Тепер Марина проти того, щоб її дочка їздила до нас і наполягає, щоб Петро бачився з дочкою на нейтральній території. Вона особливо підкреслила, що робить це тільки через турботу про дочку, не бажаючи дівчинці долі няні при молодшого брата.

На мій погляд, нічого кримінального не сталося. Тим більше, що Оля сама проявляє інтерес до братика, її ніхто не змушує. От якби я пішла на цілий день, а дівчинку залишила б з немовлям – тоді так, привід для невдоволення у Марини б був.

Марину я розумію. Кому захочеться, щоб його дитину експлуатували. В її очах це виглядає саме так. А я не бачу нічого поганого в тому, що Оля допомагає. Дочка чоловіка приїжджає не на курорт, де все включено, допомога по господарству – цілком нормальний для її віку обов’язок і дівчинка сама проявляє ініціативу.

Чоловік сподівається, що Марина охолоне і все зрозуміє: що ніхто дитину не використовує і не змушує піклуватися про брата. А я переживаю. Може, Марина права, і я дійсно не мала права просити Олю доглянути за моїм сплячим сином?

Моя подруга думає, що справа в аліменти: що у Марини виникли якісь проблеми і їй потрібні гроші, тому вона знайшла привід забрати дочку, щоб не повертати аліменти. Я в цю версію не вірю – Марина дуже порядна людина, вона не стала б забирати доньку через гроші, а попросила б їй позичити потрібну суму, втім, заробляє вона досить непогано.

Ті, у кого схожа ситуація, допоможіть порадою: чи повинні діти від перших шлюбів допомагати з побутом, коли знаходяться в родинах татів? Або просити подібної допомоги по господарству мають право тільки їх мами?