Колишній чоловік вимагав повернути подарунки. Я зробила аналогічно…

Після роботи я поїхала на квартиру за залишками своїх дрібничок. Збираю всякі шкарпетки,  косметичні баночки, домашній одяг. Чоловік ходить за мною хвостиком і пильнує, невдоволено бурмоче під ніс, заглядаючи через плече. Боїться, що я зараз схоплю диванну подушку і втечу з нею, демонічно регочучи? Або хлібничку привласню, не дай Боже.

Він же, бідний, такого зухвалого пограбування не переживе. Сьогодні вдень цей скривджений життям молодий чоловік прийшов до мене на роботу і, з воістину театральними інтонаціями  зажадав повернути йому всі подарунки.

З огляду на те, що людина він практична і подарунки дарував виключно корисні, вони всі залишилися вдома, де він власне і проживає. Так що, вимагати у мене тостер, набір сковорідок або мультиварку на робочому місці якось дивно. Але повернути, так повернути.

Витягла з сумки подаровані на Новий Рік навушники та урочисто вручила, не стала сперечатися. Як можна сперечатися з людиною, який витратив майже годину на дорогу, в інший район міста, заради рожевих навушників за 100 грн? Не інакше, вони дуже милі його серцю, адже телефон у нього без потрібного роз’єму. Ну нехай носить на здоров’я, як стильний аксесуар, йому рожевий йде. Шкода, коробочка не збереглася, а то теж би повернула, раптом йому потрібна для чогось.

Документи для суду готуються, справа тихенько рухається, юрист зателефонував чоловікові і його матері з пропозицією мирного розділу. Дав час подумати до понеділка. А поки – п’ятниця і відпочинок. Почекаю і подивлюся, що вони там надумають. Раптом станеться неймовірне і розум переможе, тому що жадібність жадібністю, але інстинкт самозбереження ніхто не відміняв. Не вірю я, що він захоче підставляти себе і маму під кримінальну справу.

Теж подарунки назад вимагати, чи що … Заявилася вранці до чоловіка. Хотіла почекати до понеділка, але не втерпіла. Педантично склала список того, що дарувала йому за весь час нашого знайомства і з’явилася о пів на дев’яту ранку з цим сувоєм. А що? Йому можна вимагати назад подарунки, а мені не можна хіба? Відсунула його, здивованого, від дверей, ураганом влетіла в квартиру і почала збирати речі.

Чоловік завис на хвилину, а потім почав віднімати пакети та всіляко мене випроваджувати. Вклав у руку ці нещасні навушники, спробував вивести, але ні, милий, ти сам показав мені приклад, так що твої навушники мені більше не потрібні. Віддавай ти назад все, що я для тебе купувала.

Он тією футболкою я буду мити підлогу. Дриль і болгарка знадобляться татові. І гравер поверни, на Новий рік подарований, я їм вигравіюю твій портрет на асфальті, біля будинку. З написом «Мудак!» на лобі. А електробритвою буду прибирати катишки з трикотажу, мені вже порадили. Вирвалася, продовжила згрібати речі та паралельно попросила таксиста піднятися, допомогти винести.

Чоловік почав дзвонити мамі та скаржитися, питати що робити. Через пів години, коли я вже майже доїхала до будинку, передзвонив і повідомив, що я його обікрала і він подасть зустрічний позов.

Чекаю з нетерпінням. Всі чеки у мене. На щось можу виписки взяти з банку. Мені навіть цікаво, чи зможе ця людина ще сильніше впасти в моїх очах.