Коли зраджує той, заради кого ти була готова на все…
Моє життя завжди було складним та насиченим різними подіями. Ми з чоловіком прожили разом майже двадцять років.
Познайомилися ще студентами, тоді мені було дев’ятнадцять, стали жити разом. Через три роки у нас народилася донечка. Як і в кожній родині, ситуації були різні, але я його любила і завжди намагалася підтримати.
Були дуже важкі часи, коли чоловік, бувши в нетверезому стані з друзями потрапив в аварію. Майже два роки лікування, він прикутий до ліжка, грошей не вистачало, але я не нила. Щоранку перед роботою заходила до нього в лікарню і ввечері, після закінчення робочого дня. Родичі іноді допомагали, заберуть дочку з садка і я була вдячна. Дотепер дивуюся собі, як все витримала, не зламалася.
Час швидкоплинний, як то кажуть і це пройшло. Потихеньку життя почало налагоджуватися, чоловік став ходити, дочка підростала на радість мамі. Здавалося, що все погане закінчилося. Але доля готувала черговий сюрприз. У чоловіка ставлять діагноз на межі «життя» і «смерть», потрібно дороге лікування. Ніхто з лікарів не дає гарантії, що після лікування захворювання зникне, на все воля Бога.
І я, в черговий раз, забувши про все, беру кредит на лікування, ми купуємо препарати (це було десять років тому) і починається виснажливе лікування в кілька етапів, яке затягнеться на кілька років. Результат не змусив себе чекати. Лікування пройшло успішно, через три роки за висновком лікаря та даними аналізів стало ясно, що на Небесах мене почули, чоловік був здоровий.
Але залишається кредит в кілька сотень тисяч. У той час меню нашої сім’ї складалося з гречки, рису та овочів, вирощених на дачі. Дочку довелося забрати з секції, де вона займалася, рахували кожну копійку. Але я і це витримала, твердила чоловікові, що все буде добре, головне, що він живий і разом ми все подолаємо.
Батькам і своїм родичам я ніколи не говорила, які у мене труднощі, боялася, що не зрозуміють і до чоловіка будуть ставитися по-іншому, а у чоловіка нікого не було. Але завжди вірила в те, що життя мене любить і ось черговий подарунок!
Моя тітка дарує мені велику суму грошей, хоча раніше такого не було і кредит практично виплачений, інше – справа часу.
Після всього, що було, мій чоловік мене зрадив. У нього коханка, яка ним керує, його немов підмінили. Він став злим і нервовим, постійне невдоволення і хамство на мою адресу, цього я витримати не можу. Ніколи не думала, що мені доведеться пройти через це і перенести цей біль.
Зараз чоловік живе в заміському будинку, ми з дочкою залишилися жити у квартирі. Будинок з внутрішньою обробкою, але ще не обжитий, меблі тільки найнеобхідніші. Ми його будували останні три роки, а цього літа збиралися переїжджати. Навколо будинку посадили багато плодових дерев і чагарників, а чоловік зайнявся вирощуванням винограду, хоча він завжди з гидливістю ставився до роботи з землею. Квартиру в майбутньому планували залишити дочці, але всі плани тепер зруйновані!
Знаю, що чоловік часто привозив свою пасію до нас додому, деякі його висловлювання мене в той момент вражали, але тільки зараз я розумію, що він говорив її словами. Наприклад, якось він мені розповів, де він поставить столик для моєї косметики та парфумерії. Я приємно здивувалася, що мій чоловік про це вперше задумався, а тепер розумію, що це були не його плани, він всього лише їх озвучив від свого обличчя. Колірна гамма шпалер, також не влаштувала його кохану, вони виявилися занадто яскравими. Претензія чоловіка з цього приводу була мною відхилена, адже ми шпалери в магазині вибирали разом, він не зміг нічого відповісти та промовчав.
Вчора, повертаючись від подруги, вирішила заїхати на заміську ділянку, щоб забрати плед, подарунок доньки. Я його відразу залишила в будинку, щоб не перевозити. Побачивши перед будинком дві машини: одну чоловіка, іншу його коханки я змінила своє рішення і проїхала повз.
Як боляче усвідомлювати, що тебе зрадила, наплювала в душу близька людина, з якою ти жила одним життям, ділилась радощами та переживаннями, вважала його біль – своїм, а тепер він з іншою і ми по різні боки барикад.