Коли забуваєш про себе, інші теж про тебе забувають

Днями натрапила на один дуже сумний пост в мережі. У ньому жінка розповідалося про те, що  вона  хотіла придбати собі нове взуття. Вона поділилась своїм бажанням з чоловіком, а він прозвав “невидимкою”. І це після того, як вона важко працювала на двох роботах, віддавала всі свої сили і гроші сім’ї, поки чоловік шукав собі роботу.  Вона намагалася прогодовувати всіх і забезпечити всі їх бажання, тому і запустила себе. А він ще й обзивається, і дивиться на неї з огидою. Хіба можна так? Хіба це справедливо?

Погодьтеся, що з таким зустрічається майже кожна жінка. Настає період такої в житті, коли починаєш віддавати все заради своїх близьких. У мене теж був такий період. Ми з дітьми жили у моєї мами, грошей нам катастрофічно не вистачало. У нас був свій бізнес, але його потрібно було закривати, тому що не було попиту, в той час у всіх не вистачало грошей. І тоді я взяла себе в руки і стала дуже  багато  працювати. Мені треба було тягнути на собі всіх.

Кожна жінка, зокрема мама, прекрасно розуміє, що значить віддавати всю себе своїй родині. Скорочення витрат на себе, це в першу чергу. Кожну копієчку приносиш в дім, аби всі були ситі й одягнені, а сама … Сама якось протягнеш. Я їхала в місто в понеділок, працювала спочатку в магазині одягу, потім йшла мити посуд в ресторані, а потім поверталася ночувати знову в магазин. Додому поверталася лише в п’ятницю ввечері.

Мене вистачило ненадовго, потім я починала потихеньку здуватися. Спостерігала за тим, як починаю перетворюватися в ту саму «невидиму сіру мишу». А згодом помітила і те, як до мене ставляться всі навколо. Я стала невидимкою.

Коли ставиш на собі хрест, то теж саме роблять з тобою і оточуючі. Вся справа в тому, як ти сама до себе ставишся. І ось, коли мені рідна мама зі зневагою подала ввечері недоїдки, немов собаці, я не витримала. Зрозуміло, звичайним криком все не закінчилося, я побила посуд і висловила все, що думала. Але головною була ідея «Я людина!».

Іноді потрібно залишатися трохи егоїстами. Знаходити на себе хоча б зайві десять хвилин, щоб привести себе в порядок. Зачіска, посмішка, міцний сон. Всього можна добитися навіть у найскладніші і важкі часи. Головне просто довіряти собі, вірити в саму себе і в те, що ти робиш і для кого ти це робиш. Безсумнівно, сім’я важлива, але ваші старання і жертви не будуть оцінені. Всі сприймуть це як належне, немов так апріорі і має бути. Не робіть цю помилку.

Пам’ятайте, Ви в першу чергу особистість і людина!