Коли взяла з собою дитину на побачення…

Моя молодша сестра Катя розлучилася майже одразу після народження дитини, проживши в шлюбі зі своїм чоловіком менше двох років. Все вийшло дуже банально: як тільки Катя вийшла в декрет, одразу стало зрозуміло, що саме вона утримувала сім’ю.  Чоловік не хотів шукати іншу роботу, а тільки постійно озвучував претензії. Катя не витримала і подала на розлучення, виставивши чоловіка зі своєї квартири.

Вона взяла мамину сестру до себе на роботу нянькою, а сама вийшла на роботу, як тільки синові виповнився рік. Через кілька років вона встала на ноги, отримала підвищення  на роботі, подорожувала, ходила на фітнес, влаштувала сина в садок і секції. Єдине, чого вона могла б побажати, – це чоловік для неї та дитини.

Вона була молода, красива і цікава, на неї звертали увагу представники протилежної статі, але Катя вирішила, що хто завгодно, лише б був, їй не потрібен. Вона вкрай вибірково ставилася до залицяльників. Іноді вона все ж вибиралася на побачення.

Останній раз познайомилася з хлопцем в інтернеті. Оцінивши його фото на сторінці в соцмережі, ми буквально змусили її вийти та зустрітися з ним особисто.

Вона завжди відразу попереджала про те, що у неї син і цей хлопець запропонував зустрітися з дитиною. Синові вона сказала, що вони підуть в його улюблене кафе і, можливо, до них прийде друг з маминої роботи. Це ні до чого не зобов’язувало ні її, ні дитину, ні хлопця: хіба мало з ким вона могла випадково зіткнутися на вулиці.

Але ця, задумана як невимушена, зустріч не найліпшим чином відбулась з самого початку: хлопець дуже сильно відрізнявся від своїх фотографій в соцмережах. І Катя вперше в житті пошкодувала, що не поговорила з ним по телефону: у нього був дуже якийсь жіночний голос. Тільки поглянувши на нього, вона відразу зрозуміла, що їх побачення приречене. Але Катя добре вихована і товариська дівчина, а тому намагалася з ним якось побудувати діалог. Не йти ж відразу.

Він, мабуть, був хорошим тридцятирічним хлопчиком, але один хлопчик у неї вже був – її син. Несподівано занудьгувавши, її чотирирічний син, який ще не дуже добре може висловити свою думку, повертається до мами та голосно питає:

– А він коли піде?

Катя, почервонівши, говорить, що так негарно говорити.

– Мамо, а цей до нас додому не піде?, – показуючи на залицяльника, не вгамовувався хлопчик.

Катя вмирала від сорому і сміху одночасно. І сміх, і гріх, як то кажуть. Устами дитини ….

Після цього Катя довго обговорювала з дитиною, що таке секрет і як ставити такі питання на вушко мамі ….