Коли свекруха живе через паркан…

Якби ми знали, як все повернеться, то точно жили б не тут. На жаль, час назад не повернути.

Після весілля ми з чоловіком купили будиночок в передмісті. Так вийшло, що наш з чоловіком будинок і будинок свекрухи розташовані по сусідству. Я з землею зовсім не дружу, тому наш ділянку віддали під посадки свекрухи.

Марія Вікторівна змусила свого чоловіка знести паркан між ділянками й почала горбатитися з ранку до пізнього вечора. Мене, Криворуку, про допомогу не просили з того часу, як я ненавмисно повиривала з грядки морквину замість бур’янів. Я купила щільні фіранки, щоб не бачити маму чоловіка, яка постійно щось робить в грядках, і жила спокійно. Справедливості заради треба зауважити: жодної картоплинки та жодної цибулинки ми з чоловіком у його мами не брали, а мішки з дарами відносили назад. Чесне слово – купити дешевше, ніж потім за мішок картоплі цілий рік вислуховувати:

– Я вас годую! Будьте люб’язні приходити до мене за першим покликом! – чоловік якось прийняв підношення і пошкодував про це вже через тиждень.

Будинок по сусідству купили батьки чоловіка після того, як мої батьки додали нам з чоловіком гроші на будинок. Новим сусідам ми не зраділи, але і переїжджати через це було досить безглуздо. Я себе ніколи не давала ображати, так що до мене Марія Вікторівна чіплялася нечасто.

Минулого року, як грім серед ясного неба: мама з татом розлучаються, у тата вагітна молоденька коханка. Тато «попросив» маму з дому і привів туди пузату дівчину. Батькова пасія молодша за мене на 5 років. Якщо чесно, маму до себе я б забрала і без згоди чоловіка, але все-таки запитала його думки. Вони завжди ладнали, чоловік обожнював як мама готує, так що погодився на переїзд тещі, смакуючи пиріжки та борщі.

Ми стали жити вчотирьох. Мама взяла на себе турботу про внучку і я змогла вийти на роботу. Чоловік був відправлений на розмову з Марією Вікторівною про відновлення паркану і про те, що тепер нашим городом займеться моя мама. Мама висадила розсаду, любовно розмовляючи з насінням:

– Зростайте, мої хороші, сил набирайтеся.

Мама, у своїх турботах про розсаду і думках про добрива, не думала про  мого тата. Я була рада, що мама зможе хоч чимось відволіктися. А от Марія Вікторівна зовсім не зраділи тому, що в її розпорядженні залишилася тільки її ділянку. Коли робітники приїхали ставити паркан, вона влаштувала страшну істерику. Вона бігала, вихоплювала у них інструменти з рук, намагалася напасти на них з граблями. Мені довелося зателефонувати чоловіку і він зірвався з роботи, щоб приїхати та вгамувати свою маму.

Вона погодилася на встановлення паркану тільки по кордону, який запропонувала вона. І виходило так, що поставивши паркан по запропонованому нею варіанту, половина нашої ділянки виявлялася по той бік паркану. Чоловік здав свою матір з рук на руки батькові та скомандував робочим почати установку. Паркан нам зробили за два дні.

З того дня, як ми відгородилися від матері чоловіка, наша ділянка стала використовуватися Марією Вікторівною як сміттєзвалище. Через паркан від наших чудових сусідів летіли й пакети зі сміттям, і недопалки з порожніми пляшками свекра, незрозумілі брудні ганчірки та відходи життєдіяльності їхніх котів. Якось раз я застала чудову картину: свекруха стоїть на драбині зі свого боку і вивалює котячий лоток до нас на дільницю. На мій крик:

– Марія Вікторівна, Вам не соромно?

Вона показала мені середній палець і зникла з місця злочину. Розмовляти марно: ніякі вмовляння не допомагають. Коли дитина знайшла на ділянці капсулу для прання, якраз такими користується свекра, я пішла до дільничного. Вислухавши мене, він пообіцяв вжити заходів.

Після візиту дільничного, Марія Вікторівна взагалі як з ланцюга зірвалася: вона стала мало того, що викидати всякий непотріб до нас, вона стала ще й розливати білизну прямо з пляшок на нашу землю. Коли я це побачила, я була шокована. Крім цього, вона проколола колеса на моїй машині і залишила напис: «Стукачі ходять пішки». На моє щастя, машина обладнана відеореєстратором. Я знову написала на свекруху заяву. Заява у мене взяли тільки після того, як я пригрозила написати в прокуратуру. Поки тривав розгляд, свекруха сиділа тихо, як мишка. Дали їй штраф в 5 тисяч плюс зобов’язали відшкодувати мені збитки. Свекруха трохи удар не вхопив – такі гроші.

Вона пообіцяла поводитися добре і більше не пакостити, якщо ми з чоловіком оплатимо її штраф!

– Я буду щотижня тобі колеса лопати, мені не важко. А на штрафи я плювала. Так що думай. – нахабно заявила мені свекруха.

Що з нею робити? Як боротися? Пустила називається козу в город …