Коли родичі немов з голодного краю вирвались

Ольга з Миколою одружені вже 5 років. Живуть вони у власній трикімнатній квартирі, за яку вже виплатили іпотеку. у Миколи хороша робота, а Оля не переставала працювати навіть в декреті. Вона професійний перекладач, а тому найчастіше працює з дому і заробляє інколи навіть більше, ніж її чоловік.  В них є трирічна дочка Вероніка, яка вже відвідує дитячий садок. Їх життя можна вважати ідеальним, якби не родичі.

Батьки Миколи – люди дуже прості, працюють робочими на заводі. Сім’я у них міцна і непитуща. Крім Миколи є ще двоє дітей, молодші сестра і брат. Свекруха Олі, Тамара Дмитрівна, зовсім не нав’язлива, але зустрічатися з родичами чоловіка, Оля прагне якомога  рідше. Тільки це не завжди від неї залежить.

– Ой, скільки салату та курячих ніжок залишилося, – зауважує Тамара Дмитрівна,  після сімейного застілля, – де тут у тебе контейнер який або пакети? Я зберу додому, нам не готувати й у вас не пропаде.

І такий підхід стосувався всього: цукерок і печива після чаювання, залишків пирога, приготовленого Ольгою, трьох маринованих огірків, що залишилися в тарілці.

– Чисто сарана, – каже Оля, – прийдуть на чай з тортом, так не тільки його залишки заберуть, а й те, що у мене на столі залишиться, теж прихоплять. Оле ж вони не бідують, грошей в них вдосталь, одягнені добре і харчуються вони пристойно.

– Ну, може, готувати зайвий раз не хочеться, дітям бере, – робить припущення мама Олі, – або реально боїться, що у вас з Миколою пропаде і їй просто шкода продуктів?

– Мамо, – відповідає Оля, – не говори дурниць, – яким дітям? Сестрі Миколи 21 рік, брату 19 років, а моя Вероніка не дитина чи що? І як, припустимо, можуть пропасти горіхи, сухофрукти та печиво? Не кажучи вже про те, що котлети я вранці б з дорогою душею чоловікові розігріла? А замість цього нам після їх візиту доводиться або до плити ставати, або в магазин йти. Нещодавно Вероніка вже сказала: «Бабусю, а залиш мені хоч цукерочку!». Так  Тамара Дмитрівна відповіла, що  дітям солодке шкідливо. А заодно з цукерками завернула і два еклери, які сама ж до чаю і принесла!

– Ну тоді це просто бзік жадібності якийсь, – каже мама, – а що Микола з цього приводу думає?

– А що він думає? Він одного разу сказав мамі, що вона немов з голодного краю приїхала і туди ж повертається. Образилася.

Образа свекрухи вилилася в ще один головний біль: тепер Тамара Дмитрівна, мабуть, щоб згладити враження і показати, що і вона родині сина допомогу надає, почала приносити їм різні речі.

– Ось, – каже з порога, – а то вічно вдаєте, що ми тільки беремо, а нічого натомість не віддаємо. Я лампу настільну принесла, нехай внучка вечорами малює та очі не псує собі.

А лампа просто жахлива,  собі нову купили, а цю викинути шкода! А позавчора вона пакет ганчірок принесла. Оля розбирати стала і ледь свідомість не втратила: майки брата чоловіка, старі шорти свекра.

–  А навіщо це нам?- питає у свекрухи Оля.

– На ганчірки згодиться, – нітрохи не бентежачись каже Тамара Дмитрівна, – а закінчаться, я ще принесу.

– Не треба нам нічого тягнути, – каже Оля, – я цей пакет на смітник відправила в повному складі. І не лінь вам збирати й везти?

– Горда ти дуже, – звинувачує Тамара Дмитрівна невістку, – я ж допомогти хочу.

Ось Оля і не знає, як від такої «допомоги» відкрутитися. Микола рукою махнув, бери, мовляв, будемо викидати.

Минулого тижня Тамара Дмитрівна з дочкою зайшла, були десь неподалік. Оля обідати їм запропонувала, суп, другого не було, до чаю листкове печиво пекла.

– А налий-но ти нам ще чайку, – попросила Тамара Дмитрівна, – ми ще печиво поїмо, додому ж не понесеш, вам шкода.

– Бабусю, – каже кмітлива Вероніка, – тато ще не пробував і мені на полуденок залиш.

– Тобі мама ще напече, – відповідає бабуся, нітрохи не бентежачись, – і не треба рости такою жадібною дівчинкою.

– І що ти думаєш, – з обуренням згадує Оля, – сиділи, поки все остаточно не з’їли! А Вероніка ще і жаднюгою росте? Мамо, ну як можна протистояти подібній безпардонності? Адже не станеш закривати двері перед рідними людьми через те, що у них звичка така: збирати все до останньої крихти в себе або з собою?