Коли один вчинок здатний змінити все!

В одній родині, після того, як хлопчик підріс і пішов в школу, батьки стали більше часу приділяти роботі. Мама вийшла на роботу. Тато став затримуватися допізна.

Син завжди був розумницею, навчання давалося йому дуже легко. А в цьому році його немов підмінили. З домашніми завданнями син ще сяк-так справлявся; в класі у нього не виходило нічого. Він не відходив від вчительського столу, по десять разів перепитував одне і те ж. Він немов розучився працювати самостійно, вчительці доводилося пояснювати йому кожен крок.

Спершу батьки думали, що хлопчик став гірше чути. Його оглянув лікар – все в порядку. Шкільний психолог теж не знайшов відхилень: розвиток дитини відповідало віком. Батьків турбувала і поведінка сина. Він дуже змінився, став настирливий, на перервах не відходив від вчительки. В їдальні йому за всяку ціну потрібно було сісти поруч з нею. Він розштовхував однокласників, доходило і до бійки.

Кілька разів батьки зустрічалися з вчителькою. Разом вони намагалися розібратися, в чому справа, чому колишній самостійний хлопчик раптом почав липнути до дорослих.

Після відвідання семінару у психолога, батьки зрозуміли, що головне для сина – час. А вони стали так неуважні до нього. Синові не вистачало уваги. Він не відчував їх любові.

Мама стала намагатися частіше забирати сина після школи і гуляти з ним, як раніше. Тато відновив їх «чоловічі розмови» перед сном. Коли батьки змогли задовольнити потребу сина, змінилася і його поведінка.