Коли однокласник сина живе в нашому під’їзді…

Так сталося, що в нашому під’їзді живе однокласник сина. Хлопчик веселий, симпатичний, але надзвичайно хитрий і кмітливий.

Зачастив він до нас з різних причин: то домашнє завдання потрібно (телефон, напевно, важче в руки взяти, ніж кілька поверхів пробігти), то ключ забув і піти нікуди (поруч живе його тітка), то просто попити та поговорити.

Всі візити частіше ввечері, інколи й о 21 годині, а то й пізніше. Гаразд, думаю, все одно не спимо.  Все б нормально, та тільки ось і мама цього хлопчика вирішила, що може взяти й прийти до мене поспілкуватися.

Вечір, я і чоловік вже готуємося до сну, дитина чистить зуби перед сном, стукіт у двері. Дивлюся у вічко, а там вона, мама однокласника. Якщо чесно, терпіти не можу візитів без дзвінка (номер мій у неї є, оскільки перебуваємо в одній групі  як батьки нашого класу). Думаю, ладно, відкрию, може, що серйозне.

Відкриваю двері, вона вся зла, переступає через поріг і кричить моєму синові:

– Іди сюди, я сказала!

Сказати, що ми з чоловіком очманіли, нічого не сказати. Намагаюся дізнатися, що трапилося, син очі витріщив. Виявляється, наші діти разом робили написи в ліфті й були спіймані. Зрозуміло, це погано, але, блін, не смертельно і явно терпіло б до ранку. А далі взагалі її понесло:

– Це ти винен, мій взагалі поруч стояв, це ти його змусив, він і не хотів. Ти просто жахливий і огидний, а мій агнець невинний.

Слухаю цей словесний понос і вставляю:

– Скільки років твоєму синові?

Відповідає, що дванадцять.

– Блін, і моєму дванадцять. Як же мій твого змусив? Зв’язав? Насильно рукою водив?

Замовкла. Питаю:

– Чого ти хочеш взагалі? Ти прийшла показати мені, який у мене поганий син, а у тебе хороший?

Відповідь мене вбила:

– Я вже зателефонувала знайомим, дізналася, твій рік тому справив потребу під кущем, а ще пів року тому дівчинку штовхнув, а місяць тому штовхнув якогось там Васю.

Розумію, що це клініка, що спілкування не вийде. Кажу:

– Нехай завтра миють за собою написи. Що ще?

А в розумі вимовляю: пішла геть, дура. Зрозуміло, з сином поговорила, ліфт помили. Синові урок буде.

Але користь все-таки з цієї ситуації є: більше в гості до нас однокласник не ходить, коли такі друзі є (особливо з такими мамами), то і ворогів не треба. Тут недавно о 9 вечора знову стук у двері, а син як закричить:

– Не відкривай, це мама Петі!

Але був це сусід навпроти.