Кохана, пробач мене…

Марія і Сергій прожили разом майже двадцять років. Жили вони спокійним розміреним життям. У вихідні їздили на дачу, в будні дні він пилососив квартиру, а вона готувала борщі. І раптом така новина …

«Машка, пробач! Я йду від тебе. Питанням розлучення займуся пізніше. А поки поживу окремо. Я зустрів іншу жінку і так буде краще для нас … » Яка страшна записка. Такі прості слова повністю позбавляють майбутнього їх сім’ю.

Звичайно, в свої тридцять дев’ять Маша прекрасно зрозуміла, як тільки у Сергія з’явилася молоденька дама серця. Він крутив з нею роман на очах у всього офісу. Жінка не робила з цього трагедії. Всяке буває … Може це криза певного віку.

«Турботливі» люди продовжували підливати олії у вогонь. Кілька разів Маша отримувала знімки свого чоловіка і його пасії. Але продовжувала терпіти. А тут така записка …

Маша не очікувала, що Сергій зможе так просто перекреслити все їх спільне життя і просто піти. Добре, що їх спільна дочка зараз поїхала з друзями на море і не знала, що відбувається в особистому житті батьків. Маші так не вистачало підтримки від неї, але в той же час вона не наважувалася поділитися своїм горем з дочкою.

Зате жінка вирішила розділити свою біду між подругами. Зібрала жіночий консиліум і винесла на загальний огляд своє горе. Світлана порадила схуднути і забути мерзотника. Анна запропонувала сходити до бабки і повернути зрадника. Даша взагалі наполягала знайти собі нового чоловіка.

Люда дуже довго мовчала, а потім нахилилася над вухом Маші і прошепотіла:

– Продовжуй жити, як і жила! Так легше…

– Не можу я так жити! Мені так боляче! – заперечила Маша.

– Але ти повинна! Тоді біль піде. Це я тобі кажу з висоти своїх двох розлучень. Просто прибирай в квартирі, готуй їсти, читай книги.

– Але для кого я буду готувати його улюблені супи, якщо ніхто не буде їх їсти … – заплакала Маша.

– Для мене готуй! Я буду їсти! Щовечора буду приходити і їсти! Чесне слово!

Маша подякувала подругам за поради, але їй треба було знайти якийсь дієвий спосіб. Тому перш за все вона пішла до бабки. Ворожка подивилася на фотографію чоловіка і розлучниці, розклала карти і пообіцяла його повернути через два тижні. Потім прив’язала до зап’ястя Маші червону нитку і взяла за свої послуги половину її зарплати.

Чоловік не повернувся. Ні через два тижні, ні через три … Від відчаю Маша почала заїдати своє горе тістечками, які тепер постійно водилися у неї в холодильнику. Ще через тиждень Марія встала на вагу і зрозуміла, що так більше жити не можна. За останній час вона поправилась на п’ять кілограм і це ніяк не додавало їй респектабельного вигляду.

Вона влаштувала генеральне прибирання в будинку. Відполірувала всі меблі, витерла пил і пересадила вазони. У квартирі стало дуже затишно і красиво. Паралельно Маша записалася на сальсу, так як наслідки нічних зажорів треба було якось усувати.

Щодня вона готувала новий суп, які так любив її чоловік. Вечорами до неї забігали подруги і радісно спустошували каструлі. Коли вони йшли, Маша сідала дивитися дуже цікавий серіал. Про «Гру престолів» вона дуже багато чула, але ніяк не могла з Сергієм сісти і разом подивитися. Все невідкладні справи якісь … А тепер із задоволенням насолоджувалася сучасним серіалом.

Раптом в один день в дверному замку повернувся ключ. Сергій зайшов в будинок і відразу ж натрапив на чисту прибрану квартиру, приємний запах улюбленого зеленого борщу і спокійну дружину, яка перед екраном ноутбука дивилася серіал.

– Маш, я це … речі прийшов забрати. Там ще залишилися … – пробурчав він.

– Так звичайно! Я вже склала все. – спокійно відповіла Марія і дістала з шафи стопочки накрохмалених сорочок. Легким рухом руки вона спакувала їх в картату сумку і урочисто вручила Сергію.

Він зніяковів. Не чекав такого спокою і витримки. Ще раз потягнув носом смачні і рідні запахи з кухні.

– Маш, а там зелений борщ? – з надією запитав він.

– Ага. – кивнула Маша. – Хочеш?

Сергій хвилину м’явся, але потім ствердно захитав головою. Маша налила йому улюбленого борщу. Сергій з’їв дві тарілки. Як завжди, у нього забруднилися губи. Маша за звичкою взяла серветку і витерла йому губи. Сергій весь почервонів і опустив очі.

– Маш, я, напевно, піду … – сказав він.

– Іди. А то мені серіал ще треба додивитися.

– А що ти дивишся?

– «Гру престолів».

– Але ж ми її повинні були подивитися разом.

– У наш час ніхто нікому нічого не винен. – посміхнулася Маша і занурилася в серіал. Сергій нечутно вийшов. Маша трохи поплакала, але серіал був надто цікавий.

А через тиждень Сергій знову прийшов з тією ж картатою сумкою. Маша подивилася на нього з подивом. Вона як раз готувала грибний суп.

– Кохана, прости мене, дурня! Я тебе одну люблю. Ці супи, затишок, спілкування, серветочки … Зазіхнув я на молоде тіло.

– Я зрозуміла, ти за супами скучив просто? – посміхнулася Маша.

– Так за всім я скучив. За тобою в першу чергу!

– Зрозуміло! Ти минулого разу краватку забув. – витримано відповіла Маша, хоч її серце вже тисячу разів пробачила свого чоловіка.

– Мені так перед дочкою соромно. Давай їй ні про що не будемо говорити.

– Що з тобою робити? – зітхнула Маша. – Суп грибний будеш?