Кілька років тому він безпідставно звільнив мене, а сьогодні ми зустрілись знову…

Після закінчення ранкової наради, я спустився на перший поверх будівлі, в якій працюю вже майже рік. Якщо відверто, працюю я тут трохи менше шести років, а ось директором нашого філіалу працюю рік.

У мене ніколи не було звички постійно ганяти інших людей, навіть секретарку, а дуже люблю все для себе робити сам. До того ж пройтися зайвий раз теж буде непогано. Все-таки сидячий спосіб життя погано впливає на здоров’я.

Я підійшов до автомата з кавою і зробив собі порцію. На веранду вирішив не йти, оскільки на вулиці було дуже вітряно. Вирішив влаштуватися на зручному дивані в приймальні. Тут в приміщення заходить якийсь чоловік. “Знайоме обличчя.” – подумав я.

Він підійшов до рецепції й про щось переговорив з моїм адміністратором. Вона дала йому пару паперів і він рушив прямо до мене на диван. Згадав. Це ж мій старий начальник, який звільнив мене ще 7 років тому. Я згадав нашу останню розмову.

« – Ви ж знаєте як складно знайти роботу за моєю спеціальністю і я не зробив нічого такого, за що мене варто звільняти!

– Моя дружина сказала, що ти їй не подобаєшся, а вона дуже добре розбирається в людях. Ти звільнений!»

Я уважно на нього подивився. Кільця немає, видно, що сорочка не ідеально випрасувана. Невже розлучився? Раніше він завжди виглядав на всі сто.

Я допив каву і повернувся до свого кабінету. Нехай буде що буде. Заважати йому пройти співбесіду тільки через моє до нього відношення я точно не буду.