Катя 26 років життя накопичувала образи від чоловіка і раптом її терпець урвався. 7 причин, чому це сталося

26 років Сергій та Катерина жили у шлюбі. Двоє дітей підняли. І раптом Катерина жбурляє на підлогу тацю з тарілками, на яких був обід чоловіка, і йде з дому. А Сергій всього-на-всього сказав, що з цією новою зачіскою вона стала ще дурнішою, ніж раніше. І це напередодні дня народження!

Сергій дзвонить мамі і розповідає їй про те, що сталося.

– Може, ти її образив чимось? – цікавиться мама.

– Та яке образив, – каже Сергій. – Зробив одне єдине зауваження.

– Чого ж вона тоді образилася? – Запитала мама.

– Просто, я сказав правду, – гордо відповів Сергій. – А що? Ну якщо вона й справді цією зачіскою тільки зганьбить мене. Завтра на мій день народження прийде багато шановних людей, а вона виглядає, як дурочка з провулочку.

– Ну ти міг би якось м’якше їй це сказати, – міркує мама.

– Я – чесна людина, – каже Сергій. – Говорю завжди правду.

– Ну і правильно, синку, – погоджується мама. – Зрештою, вона ж жінка. Повинна розуміти, що має стежити за своїм зовнішнім виглядом. Щоб не ганьбити свого чоловіка.

– А я про що, – каже Сергій. – Я ж як-не-як я завідувач лабораторії. Старший науковий співробітник.

– Ти маєш рацію, Сергійку, – каже мама. – Абсолютно правий. Тільки не нервуй. Тобі не можна нервуватися. І що, ось так прямо взяла і кинула тацю з їжею на підлогу?

– Ось так прямо й кинула.

– Через таку нісенітницю? Через одне зауваження?

– В тому то й справа.

– Слухай, може, їй фахівця з нервів знайти? – пропонує мама.

– Та нехай покажеться будь-кому, – каже Сергій. – Головне, щоб мені нерви не псувала. Теж мені, фіфа! Одне єдине зауваження не можна зробити. Вразливі всі такі стали. Я, може, теж можу образитись. Тільки ось щось не ображаюся. Гаразд. Нічого страшного. Завтра повернеться.

Але Катерина не повернулася ні завтра, ні за тиждень. Ні за рік. Вона більше взагалі не повернулася.

Думаєте, вона подала на розлучення? Ні. Вона просто пішла. А решта її більше не цікавить.

Думаєте, що це їй якийсь фахівець порадив не повертатися до чоловіка. Ні. Це вона сама так вирішила. Але Ви маєте рацію, дорогий читачу, до фахівця вона сходила. Але давайте все по порядку.

Почну із Сергія.

Сергій дещо лукавив, коли говорив про одне зауваження, яке, мовляв, зробити не можна, бо відразу всі ображаються.

Сергій усі роки їхнього спільного життя тільки й займався тим, що робив своїй дружині зауваження. До того ж робив їх постійно. Він навіть не помічав цього.

Спілкування Сергія зі своєю дружиною по суті складалося з одних зауважень дружині і мовчазної реакції його дружини на всі ці зауваження. І так тривало 26 років. Це не жарт. Це справжня історія.

Деякі думають, що немає таких жінок, які здатні терпіти упродовж 26 років подібне звернення.

Так ось, що я вам скажу. Мало того, що є такі, але є ще й такі, які, крім усних зауважень, протягом усього життя терплять і фізичні знущання.

Але повернемось до Сергія.

– Не так готуєшь. Не так переш. Не так прасуєш. Не так смажиш, вариш, миєш.

– Не так треба було народжувати. Не так виховуєш.

– Не так розмовляла з моїми знайомими. Не так дивилася. Не так усміхалася.

– Не так ходиш. Ти бачила себе збоку?

– Скільки тобі років? Ти вже не дівчинка, навіщо ти собі купила?

– Де тебе вчили? Коли ти відкриваєш рота, мені за тебе соромно. Чого ти з себе постійно розумну корчиш?

І так далі і тому подібне.

Це одна тисячна тих зауважень, які Сергій робив Катерині протягом усіх років спільного життя.

Чому вона мовчала всі ці роки? Чому не висловлювала своїх образ чоловікові? Не розуміла, як це шкідливо для її здоров’я?

Це ж питання поставив їй фахівець, до якого вона звернулася за допомогою.

– Чому Ви мовчали, Катерино? Чому збирали всі ці роки образи?

– Чому збирала? – не розуміє Катерина.

– Не знаю чому. Вас питаю. Якщо Ви мовчки все це терпіли, не висловлювали образи чоловікові, ну, значить, збирали їх.

Катерина знизала плечима, не знаючи, що відповісти.

– А Ви взагалі розумієте, що з Вами сталося, Катерино?

Вона знову мовчки знизує плечима.

– Ви збирали, збирали, збирали свої образи, але врешті-решт Ваша терплячка лопнула і всі Ваші образи разом і вивалилися. Розумієте?

– Це я розумію, – сказала Катерина.

– А чому збирали свої образи? – Запитав психолог.

Катерина знову мовчки знизала плечима, не знаючи, що відповісти.

Фахівець вирішив їй допомогти.

– Дивіться, – каже він. – Я вам підкажу.

Є сім причин, через які люди приховують свої образи та мовчки їх виношують.

Перша причина.

Людина думає, що образа – це якийсь скарб, який слід збирати. І вона починає збирати свої образи. Гроші так бережливо не збирає скривджена людина, як збирає і зберігає свої образи.

Друга причина.

Людина не хоче сама образити іншого. Для неї висловити свою образу – це означає образити. Краще, думає, промовчу, і тим самим збережу свою образу, ніж ображу іншого.

Третя причина.

Бажання помсти. Людина хоче помститися кривднику. Розуміє, що образа — це зло, якого слід позбавлятися, але не робить цього тільки з тієї причини, щоб не позбутися бажання помститися. Адже якщо не буде образ, то не буде й почуття помсти.

Четверта причина.

Жалість до самого себе. І тоді людина тим, що збирає в собі образи, робить собі тільки гірше, і ще більше починає шкодувати.

П’ята причина.

Ненависть до себе. Коли людина сама себе за щось зневажає і хоче покарати саму себе, вона починає накопичувати образи. І така людина накопичуватиме образи доти, доки вони не переповнять чашу її терпіння.

Але її терпець не лусне. Воно просто не встигне луснути, тому людина не дозволить йому луснути, а здійснить непоправне і віднесе із собою свої образи в інший світ.

Шоста причина.
Незнання згубного впливу образ для здоров’я людини.

Сьома причина.

Сильний страх перед кривдником. Безвихідна ситуація. Неможливість висловити образи та позбутися їх.

Це дуже часто буває, коли людина, яку ображають, боїться того, хто ображає. Наприклад, дитина боїться своїх батьків, чи дружина боїться чоловіка. Підлеглий боїться начальника.

Яка з цих причин, Катерино, змушувала Вас мовчати?

– Напевно всі по- трохи, – відповіла Катерина. – Іноді змовчиш, щоб не сваритись. Іноді коли боїшся, що вдарить. Іноді, дійсно, тому, що себе шкода стає і хочеться ще більше пошкодувати себе. Іноді, бо ненавидиш себе. Так, і тому, що не знала, як це небезпечно для здоров’я. Я пам’ятаю, як років п’ятнадцять тому хотіла навіть покінчити з усім цим.

– Що зупинило?

– Діти, – відповіла Катерина. – Якби не вони, то мене б уже не було.

– Зрозумійте, Катерино, – сказав психолог. – Зберігати в собі образи – це злочинно по відношенню до самої себе. Від цього страждає все: і ваше тіло, і ваша душа, і ваш дух. Я не знаю, які у Вас є проблеми зі здоров’ям, але більша частина Ваших, Катерина, проблем, пов’язаних зі здоров’ям, з’явилися тільки з тієї причини, що Ви накопичували образи на себе і на чоловіка.

Це ще добре, що Ваше терпіння урвалось, і Ви, грюкнувши його підносом по голові, всі свої образи вивалили назовні. Ви цим позбулися їх і врятували себе від дуже страшних наслідків.

– Але я не грюкала його підносом по голові, – злякано виправдовується Катерина.

– А чим Ви його гримнули?

– Нічим, – відповіла Катерина. – Я просто піднос кинула на підлогу з їжею.

– Теж добре, – погоджується психолог. – Піднос великий був?

– Великий.

– Тарілок багато на ньому було?

– Три повні тарілки, салатниця та соусниця.

– Дуже добре.

– Ще стакан із компотом був.

– Просто чудово, – каже фахівець.

– Ще були ложка та ножик, – додає Катерина.

– А-а, – фахівець байдуже махає рукою. – Ножі та вилки з ложками це – дрібниця. Ось добре б, якби ще каструля була б ціла. Із борщем. Оце було б… Але в цілому Ви все зробили правильно. Ви тим самим урятували себе від великих проблем. Тож радійте.

– І куди мені тепер? – Запитала Катерина. – Назад до нього не буду повертатися.

– А це як вам завгодно, – відповів фахівець. – Хочете, повертайтеся, а не хочете, не повертайтесь. А то нас останнім часом стали лаяти, що ми роздаємо поради своїм клієнтам. Отже, тепер ми всі як один говоримо вам — робіть, що хочете.

– Я хочу до нього не повертатися.

— Ну, то й не повертайтеся.

– А розлучатися треба?

– А це також, як Вам хочеться, – відповів фахівець. – Хочете, розлучаєтеся, а не хочете, то й не розлучаєтеся. І взагалі, чи не пора Вам почати жити так, як захочеться Вам?

Катерина радісна пішла у своє нове життя.