Йому здавалось, що вони живуть з її подругами. Але всьому приходить кінець…

Був вечір п’ятниці, коли заплакана Марина зателефонувала Юлі:

– Він зібрав свої речі й пішов, – ридала в трубку Марина.

– Я не розумію, що у вас сталося…

–  Мені так погано… Ти зможеш приїхати?

Вже через пів години Юля сиділа у подруги на кухні, а ще через десять хвилин під’їхала Оля, якій Юля подзвонила дорогою. Обидві подруги почали заспокоювати Марину, у якої тряслись руки в істериці.

– Я ж йому хотіла сюрприз хотіла зробити, – скаржилася Марина. – забронювати готель, оплатила квитки, а він …

– Що він? – хором вигукнули подруги.

– Пішов, – заридала дівчина, закриваючи обличчя руками.

– Все, все, рідненька, не плач, – примовляла Юля, гладячи подругу по плечу. – Він зрозуміє, що був неправий і попросить вибачення. Ти тільки перша не дзвони, побачиш, через пару днів з квітами з’явиться.

Подруги поїли Марину її улюбленим вином, порізали фрукти з тортиком і навперебій давали поради. Марина слухала їх і збиралася зробити все так, як вони кажуть. Тільки ось через тиждень, чоловік до неї не повернувся, а ще через два подав на розлучення.

Здавалося б, що такого жахливого зробила Марина? Невже вони розлучаються через романтичну поїздку, яку вона так старанно готувала Марина для свого чоловіка? Втім, в цій історії, не все так просто … Що буде якщо поглянути на ситуацію очима Петра, чоловіка Марини?

Петро, збираючи речі, був дуже злий. Йому вже добряче набридло це життя вчотирьох. Крім нього і Марини, в їх сімейному житті постійно присутні її подруги. І як він відразу навіть не зрозумів, чим ця божевільна жіноча дружба скінчиться? Адже перші її ознаки були помітні вже при підготовці до весілля!

Уже тоді чоловіка акуратно відтіснили від організації заходу, де він  повинен був стати одним з головних дійових осіб. Ну зрозуміло, що сукню  його наречена купуватиме без нареченого, але він не брав участі взагалі ні в чому. Навіть список гостей Марина складала не з ним, а зі своїми подругами! Втім, список гостей був дрібницею в порівнянні зі світло-сірим костюмом. Петро хотів щось більш класичне, але  подруги Марину переконали, що до її сукні підходить тільки цей колір. Тоді він лаятися не став, а даремно …

Ну а після весілля, все закрутилося… Спочатку Марині знадобилася машина. Ні, Петро не був проти покупки автомобіля для дружини, але у молодих була чітка домовленість про суму бюджету на покупку. Петро знайшов автомобіль, що повністю відповідав вимогам і сподобався дружині. Він домовився з продавцем і, на наступний день, вони повинні були оформити угоду. А ввечері Марина заявила, що Юля й Оля вважають, що чорний колір обраної машини занадто похмурий (і взагалі, не можна економити на коханій жінці). Одним словом, угода не відбулася, а дружина ще довго виносила йому мозок пошуками нового варіанту.

Ну а після машини був смартфон. Марина купила його в розстрочку, за порадою подружок. Петра розлютило не те, що дівчина дозволила собі зайві витрати без його відома, а той факт, що смартфоном вона хвалилася зі словами: «Оля сказала, що кохані жінки подарунки не випрошують, вони їх отримують завжди!».

В їх недовгому сімейному житті було багато й інших історій, головними дійовими персонажами яких були не вони, а Юля та Оля. Ну а історія з відпусткою, доконала чоловіка остаточно. Просто подружжя довгі місяці обговорювали поїздку в Чорногорію. Петро спеціально взяв відпустку. І ось їм через два тижні виїжджати, а дружина за вечерею описує казковий вид з вікна в готелі на Кіпрі! Їй, бачте, Юля порадила!

При спробі в черговий раз поговорити з дружиною про втручання її подруг в їх життя, він почув тільки «Юля каже … і … Оля точно знає…»

Того вечора Петро вирішив, що все! З нього вистачить.