Йому всього рік, а він уже нікому не потрібен…
Марта і Вадим одружилися вже в зрілому віці, коли обом було біля 30 років. Марта довго не могла завагітніти, пара вже 2 роки чим тільки не лікувалася, потім ще 2 роки намагалися зробити ЕКО і в підсумку змирилися з тим, що дітей в їх сім’ї не буде. Зрозуміли, що не сумісні.
– Так буває. – сказала гінеколог. Деякі пари не сумісні на генетичному рівні і вагітність не може наступити, або запліднене яйце просто закріпитися в матці не може, щоб почати розвиватися.
– І як же нам бути?- розгублено спитала Марта?
– Усиновити дитинку.- порадив лікар.
Марта довго думала над словами лікаря, вона не знала, як з цією пропозицією підійти до Вадима, адже вона розуміла, що в основному чоловіки не в захваті від чужих дітей і ростити як свого, тим більше, не кожен зможе.
– А давай, кохана! Дитину я хочу, ти теж. До того ж діти з Будинку маляти ж не всі від алкашів, бувають різні ситуації, давай сходимо, поговоримо, дізнаємося.
– Правда? Любий, я так рада!
Подружжя поїхало в найближчий Будинок малятка, розмова із завідувачкою була довгою і серйозною. Вона розпитувала абсолютно все. З одного боку, це напружувало, а з іншого боку, ми розуміли, що цій жінці не все одно кому віддавати дітей.
– Добре, документи можете вже починати готувати, тому що процедура ця не швидка, я вам відразу скажу. Близьких підготуйте своїх, що дитина у вас тепер буде, щоб вони її прийняли як свою.
А ось про це вони і не подумали. Але пізніше вирішили, що збрешуть рідним і скажуть, що Марта вагітна, говорити не хотіли, щоб не наврочили, а потім і народила. Все одно родичі живуть в іншому місті.
– Маріє Іванівно, проведіть молодих подивитися діточок.- сказала завідуюча няні.
– Боже мій, вони все такі хороші. – вигукнула Марта.
– Зверніть увагу ось на цього малюка, його звуть Петя, йому майже 1 рік, а він вже нікому не потрібен.
– Як же так? Хто у нього батьки?
– Мати померла при пологах, а батька і не було у нього, начебто відмовився він визнавати батьківство. Сама дівчина була з дитячого будинку, тому родичів у малюка немає. Хлопчик повністю здоровий. Мата з Вадимом вирішили усиновити Петю. До батьків вони вирішили не їздити до кінця року, щоб питань не виникло. Скажуть, що ремонт. Петя швидко звик до Марти. Мата дуже полюбила свого прийомного сина.
– У Петі стільки іграшок, скоро мені, по-моєму, потрібно буде переїжджати.
– Ти подзвонив мамі, сказав?
– Так. Вона обурювалася, що ми їм нічого не сказали, що ти була вагітна і народила. Образилися.
– Мої теж. Ну нічого, зате у нас тепер Петя є, і вони не будуть нічого знати.
– Менше знають, міцніше сплять.
– Вадиме, подивися за Петром, мені щось не добре. … Після двох днів недомагання, Марта пішла до лікаря.
– Ви вагітні! – сказала гінеколог. – Вітаю! Ви ж давно цього чекали.
– Як вагітна?
– Ну от так! Ох мила, скільки я на своєму віку бачила…
– А ми ж Петю взяли з Будинку маляти, я ж думала, що вже ніколи …
– Радіти потрібно! Це Бог вас благословив за ваше добре серце! Багато таких випадків чула, коли не можуть мати пари дітей, а як тільки усиновлять чуже немовля, так Бог їм і пошле своє.
Ось так у Марти і Вадима у сім’ї в один рік з’явилося відразу 2 дитини. Молода пара дуже рада такому чуду і ні про що не шкодують. Петю виховують як свого, а другою дитиною народилася у них дочка. У житті завжди є місце диву, головне залишатися людиною.