Історія одного звільнення

Піч час карантину наша компанія не постраждала фінансово, навпаки: клієнтів стало трохи більше. І от почалось…

Кінець травня. Мене викликає начальник. Каже, зараз будемо атестацію проводити. Через 10 хвилин в кабінеті відділу кадрів мені влаштували допит. Питали таку дурість, що навіть не описати. Найбільше намагалася сестра начальника, яка недавно почала працювати керівником HR-відділу. Коротше, атестацію я не пройшов. Через день винесли попередження за те, що пішов покурити. І це зважаючи на те, що працював я без обіду і сидіти на попі більше не міг. Ми з колегою купили по Снікерсу. Стояли на вулиці і жували батончики.

Через день винесли ще одне попередження за те, що не дві хвилини раніше пішов з роботи. Було і так зрозуміло, що на моє місце вже хотіли взяти людину. І дійсно – підписали заяву без вимоги відпрацювати 2 тижні.

Я поки вирішив не шукати роботу. Хочу відпочити пару місяців. Останній раз був у відпустці в 2006 році. Втомився так, що словами не передати.

Через тиждень подзвонив начальник відділу кадрів. Запропонувала повернутися на старе місце, але з пониженням заробітної плати. Природно, була послана з такою “шикарною” пропозицією.

Від друга з роботи дізнався, що родич шефа попрацював на моєму місці два дні і більше не вийшов, дізнавшись який обсяг роботи належить йому робити. Поки розкидали роботи по іншим співробітникам. Але знаючи, що вони і так працюють на 110%, думаю, скоро і вони звільняться)))

Деякі вчинки начальства не піддаються поясненню.