Історія хлопця з бідної сім’ї, який потрапив у приватну престижну школу

Все почалося з того, що в досить престижній приватній гімназії,  де навчалися всі діти багатих батьків, вирішили запросити до себе на безкоштовній основі розумного хлопчика. Це підніме імідж гімназії, як благородної, та й дасть можливість виховати розумну людину. Єдиний, хто переживав за таку подію – це психолог. Як же! У нього ж можуть розвинутися комплекси, що у когось є все, а у нього цього немає. Та й однокласники могли б сміятися над ним. Однак всі махнули на це рукою і стали шукати кандидата.

Сім’я хлопчика була досить бідною- мама працювала в бібліотеці, а батько помер чотири роки тому. Стас показував відмінні результати на олімпіадах на міському рівні. Саме ним і зацікавилася гімназія. Спершу вони обговорили це з викладачкою, яка вела його чотири роки. А коли вона дізналася, що планується, то не могла натішитися за дитину.

І ось в п’ятий клас хлопець пішов уже в багату гімназію. Ви думаєте він став озлобленим або агресивним? Зовсім ні. Він повернув свою образу в інше русло: він активно цікавився у однокласників, куди ті їздили, що їм купили. Своєю цікавістю і щирим захопленням він лише привертав своїх однокласників. Вони всі щасливо розповідали все йому, адже тепер з’явився той, хто дивувався і захоплювався всім цим. Незабаром він знайшов друзів, які поспішали привезти його додому, де він теж розпитував, але ніколи не був сумним або злим. Багатьом батькам він так само сподобався.

Ось уже на наступний навчальний рік він організував класну стінгазету, розробив і розподілив ролі. У його авторитеті діти не сумнівалися, довіряли йому. Та й на уроках у нього була виняткова цікавість. І всі з радістю навчали його, відповідали на питання, показували, як вирішувати ті чи інші завдання. Більшість успіхів, він домігся самостійно, вивчаючи книги та інші матеріали.

А його однокласники були інфантильними і пасивними. До чого ж їм прагнути? Адже всі їхні шляхи розписані вже на майбутнє, куплені їх же батьками. Самі викладачі очі закрили на те, що їм не виграти цю гонку. Для чого вчитися, якщо вони можуть подивитися всі  відповіді в своїх гаджетах? Всі це прекрасно розуміли, але на їх фоні Стас був зовсім іншим. Він уже з малих років розумів, що до чого, і сам пробивав собі шлях. Хтось із однокласників давав йому одяг, гаджети старих моделей.

У восьмому класі він зміг написати складну роботу з суспільствознавства й історії, яка могла б претендувати на магістерську. Викладацький склад був стривожений, адже батьки починають задаватися питанням – чому він, а не моя дитина? Адже знання даються однакові, але хтось вбирає їх як губка, а хтось просто бере до відома. Так ось все і організовується. Тоді потрібно було знайти привід, щоб вигнати хлопчика, але це могло зіпсувати імідж гімназії, та й підстав немає для цього.

Так вони звернулися до мене, явно не знаючи, що з цим робити. І тоді я запропонувала їм просто перевести його в коледж, де вчать з дев’ятого класу і зможуть далі його перевести в інститут. Для людини, у якої такі великі знання, він зможе добитися всього. Викладачі боялися його реакції, але він як і раніше здивував усіх. Він просто запитав, коли йому можна буде додатково займатися з математики, а також просто додав, що легких шляхів у житті не буває. Ось що значить, будівельник власного життя!