І як вона тільки додумалась до ТАКОГО…

З Миколою  ми одружилися майже рік тому. На момент нашого знайомства  він був простим офісним працівником, отримував мінімальну зарплату і жив в знімній однокімнатній квартирі ще з двома знайомими.  Я жила з батьками.

Незабаром ми одружилися і він переїхав до нас.  Жили ми  мирно і спокійно. Це був мій другий шлюб. В той час я була вже досить самостійною жінкою, з хорошою роботою і пристойною зарплатою, набагато більшою, ніж в чоловіка. А він прийшов, вибачте, з голою дупою. Я допомогла йому  влаштуватись на хорошу посаду і справи його пішли відразу в гору.

Якось ми поїхали до його батьків у гості. І тут дорога моя свекруха видає, що я погана дружина, синочок її, бачте, стомлюється на роботі. Я ж повинна, крім трудової діяльності супчики йому варити, за здоров’ям його стежити та мало не попу витирати. І взагалі, йому потрібна у власність квартира. Дослівно, вона сказала так:

– У тебе є своє житло, а у нього немає. Це мій син і я хочу, щоб у нього щось було.

Сидить вона, значить і заявляє, мовляв мої батьки повинні допомогти її синові придбати житло, тому що у моїх батьків є заощадження і машина. Ось як! Мене прямо пересмикнуло від такого нахабства.

Я вихована так, що в цьому житті розраховую тільки на себе в фінансових питаннях. Та й взагалі дорослі діти повинні самі себе забезпечувати. Розумію, що це мама мого чоловіка і я повинна її поважати, але якого біса вона рахує доходи моїх батьків і голосить, що її золотий синочок без квартири живе. Дивно те, що у неї розуму вистачило не подзвонити моїй мамі і не сказати все це по телефону. А вона може!

Її не бентежить те, що до нашого шлюбу нашого Микола жив в одній кімнаті з друзями і заробляв три копійки. Чому ж вона не навчила свого синочка, що перш, ніж одружитися не завадило б подбати про те, де жити і за які гроші. А тепер він виявляється такий золотий, що йому все повинні.

Спасибі б краще сказала, що мої батьки не проти того, що ми живемо з ними і маємо можливість відкладати на своє житло. А вона дорікає, що у мене квартира є (батьківська), а у нього немає.

Я  неконфліктна зовсім, не люблю сперечатися, але тут вже не стрималася … Поїхали ми додому і як відрізало, не хочу взагалі ні бачити ні чути її. Чоловік  чудовий у мене, але цей його причіп у вигляді родичів … Часом сумніваюся, а чи потрібно мені це …